Суботня декларація про єдиного кандидата – лише початок... А в опонентів – вже істерика
Прочитав моніторинги всіх телевізійних новин, деякі встиг продивитися наживо. За рівнем тенденційності з "Інтер"-дєвочкою стався чистий рецидив 2004 року, коли "професіонали" з цього каналу на Співочому полі побачили лише кілька пляшок з-під горілки. Не набагато краще виглядали "Плюси": для них головним був бронетранспортер з морквою.
Тему єдиного кандидата або замовчали, або перекрутили. Це значить, що зафіксованих домовленостей влада просто боїться.
На жаль, в спотворенні інформації традиційно взяли участь і деякі опозиціонери. Гриценко знову став "звіздою" "Інтера" з повідомленням про те, що єдиного кандидата не буде. Не для Гриценка, а для щиро розчарованих хочу пояснити, що відбулося.
1. Ще в п'ятницю не існувало жодного документу, в якому були би зафіксовані бодай-якісь домовленості по стратегії й тактиці президентських виборів, від учора він є.
2. Там поки що дійсно бракує зобов'язання висунути єдиного кандидата в першому турі за чинної системи виборів, але зафісковані наміри сторін продовжувати координацію стратегії і тактики. Це означає, що всупереч твердженню Гриценка, є ще час домовлятися.
3. Зобов'яазання партій підтримати того кандидата, який вийде до другого туру, – це вже не так мало. Якби подібний підхід було реалізовано в 2010 році, президентом України став би не Янукович, чи не правда? Важливо, що із уроків-2010 зроблено висновки, в тому числі і політиками, які тоді помилялися.
4. На випадок ухвалення закону про вибори в один тур є чітка домовленість висунути єдиного кандидата в першому та єдиному турі. Чи хтось вважає, краще, якби такої домовленості не досягли, хоча, зрозуміло, наскільки вона складна до реалізації?
5. Чому поки що не досягнуто більшого, знаю, але сказати не можу, бо якщо кожну емоцію виплескувати як Гриценко в ФБ, ніхто! ніколи! ні з ким! ні про що! за жодних обставин не домовиться.
6. Звичайно, я розумію всі складнощі процесу узгодження єдиного кандидата і не можу гарантувати, що він дійде до логічного кінця, а саме до висунення єдиного кандидата і його перемоги. Є 4-5 претендентів, і кожен з них спирається не лише на свої амбіції, але і не певний рівень підтримки виборців. Новітня історія дає різні приклади: від розвалу канівської четвірки до рішення Юлії Тимошенко не висуватися і підтримати Ющенка в 2004 році.
В будь-якому випадку, публічною фіксацією домовленостей "Батьківщина", УДАР та Свобода вже поставили себе в певні контрольні рамки, вийти за які без серйозних наслідків для своєї репутації не зможе ніхто.
