УАПЦ (МП). Новий митрополит Макарій. До Москви передом, до Москви і задом
Я ніколи не мав особливих ілюзій щодо УАПЦ. Одного разу з покійним її Предстоятелем Мефодієм, земля йому пухом і Царство небесне, домовилися про його лист на підтримку Юлії Володимирівни. Коли ж пішли забирати, побачили, що у нього сидять працівники лаврської прес-служби і правлять текст.
Минулого року спостерігав таку картинку. На церемонії з нагоди роковин Голодомору владика Мефодій пройшов повз Патріарха Філарета, ніби не бачачи його, – і тут же трикратно розцілуватися з Предстоятелем УПЦ МП Онуфрієм.
Симпатії до УПЦ МП оволоділи і новим Предстоятелем УАПЦ Макарієм: кінець кінцем вчора Архієрейський Собор УАПЦ чорним по білому записав, що об'єднуватися вони воліють за участі УПЦ (МП), яку таке об'єднання взагалі не цікавить, бо Москва на таке добра не давала і не дасть!
УАПЦ розвернулася на 180 градусів і повністю зреклася всіх інтеграційних домовленостей з УПЦ Київського Патріархату, причому не усних, а письмово зафіксованих! Шокувала всіх, хто просто спостерігав за процесом, і тих, хто брав в ньому участь, включно з отетерілими від кидка Макарія представниками Вселенського Патріарха.
Константинополь через підлеглих йому українських єпископів США та Канади брав активну участь в інтеграційному проекті.
УАПЦ як маленька регіональна церква для УПЦ КП особливої організаційної цінності не представляє, більше того, несе загрозу перенесення в організм дисциплінованого КП бацил анархізму та отаманщини, що роками послаблювали УАПЦ, яка по суті є слабкою конфедерацією трьох галицьких єпархій.
Однак, об'єднання мало би велике символічне значення, а емісари Константинополя прозоро натякали на високу ймовірність доволі швидкого об'єднаної Церкви.
Москва цього не могла допустити. І не допустила. Руками Макарія, які вільно чи не вільно, пошматували попередні домовленості з УПЦ КП.
Від владики Макарія мало хто очікував стратегічного мислення. Але й такої примітивної мілкотравчатості – теж. Типовий персонаж української історії.
***
Архієреї УАПЦ відкинули попередні домовленості та компромісні пропозиції і зірвали об'єднання з Київським Патріархатом
9 липня 2015 р. у Михайлівському Золотоверхому монастирі в приміщенні Патріархії УАПЦ відбулося друге спільне засідання Комісій УПЦ КП та УАПЦ для ведення діалогу. У якості спостерігачів від Вселенського Патріарха були присутні єпископ Іларіон та єпископ Даниїл. Цього ж дня там же відбулося засідання Архієрейського Собору УАПЦ на чолі з митрополитом Макарієм (Малетичем).
На початку зустрічі з боку УАПЦ було надано протокол засідання Архієрейського Собору УАПЦ, у якому відкидалася попередня пропозиція щодо принципу рівності представництва для обрання делегатів на Об'єднавчий Собор (всі єпископи та по одному делегату від кожних 15 зареєстрованих релігійних організацій). Натомість пропонувався принцип "50/50", де одна половина делегатів представляла би УПЦ КП (4877 релігійних організацій, підтримка, згідно опитувань, 44% населення України), інша половина – УАПЦ (1225 релігійних організацій, підтримка, згідно опитувань, 1,5% населення України). Така пропозиція очевидно є несправедливою та неприйнятною.
Також у протоколі містилися інші явно невідповідні пропозиції: щоби головував на Соборі представник Вселенського Патріарха (що ніяк не залежить від рішення УАПЦ); щоби назва Церкви була УАПЦ КП (в одному пункті) та УПЦ (в іншому пункті), що суперечить одне одному; щоби всі архієреї УПЦ КП та УАПЦ були кандидатами на Предстоятеля об'єднаної Церкви (на якій підставі це має бути – теж не зрозуміло); щоби дата Собору не встановлювалася як остаточна і, очевидно, могла і мала бути перенесена (такі пропозиції також озвучувалися і усно).
Окреме здивування викликало наполегливе бажання архієреїв УАПЦ пов'язати об'єднавчий процес двох Церков з позицією Церкви Московського Патріархату в Україні, яка, очевидно, налаштована до цього процесу негативно. Вже не варто казати про граматику та стилістику самих документів, які кожен може оцінити сам, переглянувши їхні копії.
Під час переговорів, які з перервою тривали протягом чотирьох годин, з боку Київського Патріархату були висунуті компромісні пропозиції: назва – помісна Українська Православна Церква, зі збереженням використання назв УПЦ КП і УАПЦ як офіційних для уникнення потреби негайно змінювати всі юридичні документи 6 тисяч релігійних організацій; обрання Предстоятеля об'єднаної Церкви з двох нині діючих Предстоятелів шляхом голосування на Соборі, ієрарх, який набрав би меншість голосів, отримує місце постійного члена Священного Синоду; додатково було запропоновано надати ще одне місце постійного члена Священного Синоду для митрополита Андрія або іншого ієрарха; при збереженні визначеного принципу представництва на Соборі (1 делегат від 15 громад) квота обраних делегатів для УАПЦ збільшувалася удвічі (164 делегати замість передбачених за квотою 82).
Також було запропоновано відзначити спільним богослужінням на чолі з двома Предстоятелями річницю Хрещення Руси-України та ювілей 1000-ліття упокоєння св. кн. Володимира.
У роботі Комісій було оголошено перерву на годину для обговорення внесених пропозицій на засіданні Архієрейського Собору УАПЦ. Через годину був наданий протокол засідання Собору, в якому зазначалося, що всі пропозиції є відхилені, при чому – одноголосно, тобто і голосами двох членів Комісії (митрополита Андрія та архієпископа Мстислава). Після таких рішень не інакше, як великий подив, викликав останній пункт постанови – продовжити діалог з УПЦ КП. Про що має бути цей діалог, якщо всі попередні спільні домовленості від 8 червня і всі компромісні пропозиції були повністю відкинуті без логічного пояснення і бажання знайти порозуміння?
Представники Вселенського Патріарха висловили глибоке розчарування неконструктивною позицією УАПЦ. Так само висловили здивування і розчарування члени Комісії від Київського Патріархату. Здається, що і для частини членів Комісії від УАПЦ рішення Архієрейського Собору стало приводом для гіркого розчарування.
Такий невтішний підсумок зустрічі 9 липня підтвердив побоювання щодо серйозного впливу з боку промосковських сил на керівників УАПЦ, зокрема на її Предстоятеля. Не можна виключати, що і оголошені недавно "Правим сектором" відомості про зустріч митрополита Макарія з одним з меценатів Московського Патріархату в Україні та надання останнім матеріальної допомоги у обмін на відмову від реального об'єднання УАПЦ і УПЦ КП, виглядають не такими вже і фантастичними.
Своєю відмовою від конструктивного діалогу та реального об'єднання архієреї УАПЦ продемонстрували безвідповідальність перед обличчям як зовнішньої загрози для України, так і внутрішньої потреби і віруючих, і цілого суспільства в утворенні єдиної Помісної УПЦ. Не виключено, що вплив на їхню позицію мали також російські кола, як це бувало не раз у минулому.
При позірній, на словах, повазі до Вселенського Патріарха і Константинопольської Матері-Церкви, архієреї УАПЦ своєю позицією фактично відкинули всі ті поради, які були їм надані щодо об'єднання і шляху виходу з ізоляції. Навряд чи після такого демаршу в осяжному майбутньому владикам УАПЦ можна буде сподіватися на бажання Вселенського Патріарха мати з ними будь-яку справу.
Київський Патріархат розчарований і засмучений таким закінченням чергової – п'ятої за 20 років – спроби вести діалог з УАПЦ. Однак ми сподіваємося, що свідомі священики та миряни УАПЦ нарешті зрозуміють, що їхні владики найперше турбуються не про Церкву і Україну, а про свої власні інтереси та задоволення власних амбіцій, лише прикриваючись славною історією УАПЦ. Яка зараз, як підсумок їхнього правління, перебуває у стані занепаду, має мале число парафій і лише 1,5% суспільної підтримки.
Ми відкриті для об'єднання зі свідомими та відповідальними священиками і вірними УАПЦ, щоби разом творити єдину Помісну Українську Православну Церкву та йти до визнання її Вселенським Православ'ям.
Прес-центр Київської Патріархії
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
