Мирон Маркевич – найочевидніший конфлікт інтересів українського футболу! Чи останній?
Початок нового футбольного сезону в Україні ознаменувався низкою скандалів, які можуть суттєво підмочити і без того не бездоганну репутацію країни, котра прийматиме футбольний Чемпіонат Європи 2012 року. Контрольно-дисциплінарний комітет Федерації Футболу України довів факт підкупу окремих гравців "Карпат" функціонерами "Металіста" у матчі Чемпіонату країни дворічної давнини. Внаслідок цього різні терміни дискваліфікації, в тому числі й довічні, отримали деякі фігуранти цієї справи, а з самих команд Львова та Харкова в турнірній таблиці поточного чемпіонату знято по 9 очок. На знак протесту проти такого рішення головний тренер "Металіста" і за сумісництвом національної збірної України Мирон Маркевич подав у відставку з поста головної команди країни та висунув звинувачення президентові Федерації Футболу Григорію Суркісу у втручанні в справи національної команди...
Коли 1 лютого 2010 року виконком федерації футболу України на посаду головного тренера національної збірної призначав Мирона Маркевича, його члени свідомо множили делікатні питання, які в нашому футболі прийнято називати "конфліктами інтересів". Мирон Богданович зголосився очолити національну збірну лише за умови поєднання роботи на цьому посту зі своїми обов'язками головного тренера харківського "Металіста". Совкова практика подібних суміщень завжди сприймалася рудиментарно у світі, однак світлі спогади про Валерія Лобановського, який не один десяток років успішно поєднував роботу у київському Динамо та збірній СРСР, а згодом і України змусила більшість уболівальників заплющити очі на можливі протиріччя в роботі Маркевича. Це був перший за багато років тренер національної збірної, який повністю випадав з орбіти впливу президента ФФУ Григорія Суркіса. До того ж Мирон Богданович був лідером вболівальницьких симпатій у переліку вітчизняних претендентів на цю відповідальну посаду, тому дилеми, з якими мав боротися тренер збірної, відійшли на другий план. За відсутності належної фінансової мотивації для достойних кандидатів на посаду головного тренера команди-господарки Євро 2012 з-за кордону, не без скреготу на зубах та серці пішов на цей компроміс і сам очільник федерації.
Навіть Суркіс, котрому недоброзичливці перманентно дорікають його власним конфліктом інтересів, які він має у федерації, залишаючись номінально співвласником київського "Динамо", не міг передбачити настільки гострого скандалу з Мироном Маркевичем всього лише через півроку з дня його офіційної інавгурації в збірній. Маркевич висунув вимогу звільнити його від обов'язків головного тренера національної команди через заяву на інтернет-сайті харківського "Металіста". Цим він демонстративно підкреслив, що увесь цей час залишався передусім тренером клубу й контракт з його власником Олександром Ярославським для нього лишався у стократ важливішим, за обов'язок, узятий перед уболівальниками національної команди і паперами, які Мирон Богданович підписував з ФФУ.
Маркевич лишався передусім тренером харківського "Металіста" й представляв інтереси Ярославського, коли влітку виступив проти збільшення ліміту на легіонерів у національному чемпіонаті, він більше дбав про інтереси харківського клубу, аніж збірної, коли навантажував у товариському матчі збірної гравців з клубу, котрий мав протистояти "Металісту" у чемпіонаті... Ситуацій, в яких тренера можна було би запідозрити у відстоюванні інтересів клубу через посаду в національній команді, за умови бурхливої уяви можна назбирати багато. Проте, в даній ситуації скандал вже перевершує рівень протиріч, які Маркевич мав при виконанні посадових обов'язків у збірній та клубі. Рішучість, з якою Мирон Богданович пішов на конфлікт з федерацією у надзвичайно делікатній для себе ситуації ставить суспільство перед дилемою – зарахувати Маркевича до авантюристів чи приставити у лави небачених досі праведників, ладних вивести функціонерів ФФУ на чисту воду.
Навряд чи хтось повірить байці про те, що тренер не знав про підкуп гравців його колишньої команди у двобої з нинішньою. Безперечно й те, що нині довічно дискваліфікований гендиректор харківського клубу Євген Красников сплатив більше ста тисяч доларів гонорару футболістам львівських "Карпат" не з власної кишені і не без відома президента клубу Олександра Ярославського. Тоді чому ж КДК ФФУ не покарав справжніх винуватців підкупленого матчу, а обмежився дисциплінарними санкціями до рядових фігурантів справи. І чому справу, про яку в Федерації Футболу знали давно, пустили в хід тільки через два роки після того, як відбувся злочин? Чому мовчить дискваліфікований на рік президент "Карпат" Петро Димінський, котрий насправді мав власні мотиви розслідувати справу з підкупом гравців своєї команди, але точно не брав участі в дачі чи взятті хабаря? Поки український футбол не має відповідей на ці, та багато інших запитань, чутки про не спортивний характер багатьох поєдинків внутрішнього чемпіонату будуть лише підсилюватись.
На мою думку, президент ФФУ Григорій Суркіс, який безперечно має неформальний вплив на рішення КДК, черговий раз продемонстрував толерантний підхід до порушників закону. Не бажаючи йти на прямий конфлікт з Олександром Ярославським та намагаючись відвести підозру від Мирона Маркевича як тренера збірної, він не спонукав КДК до більш рішучих санкцій по відношенню до справжніх винуватців купленого результату матчу Металіста з Карпатами. Якби ФФУ проявила справжню принциповість – Ярославський був би змушений просити про скорочення терміну власної дискваліфікації і помилування команди, якій би загрожувало переведення до нижчого дивізіону. Це, на мою думку, адекватне покарання за корупцію і саме подібні санкції кілька років тому було ужито до грандів італійського футболу. Натомість, тепер у харківського футбольного олігарха розв'язані руки та розплетений язик щодо висунення власних претензій на адресу ФФУ та її очільника. Та й Маркевича для збірної зберегти не вдалося. Григорій Суркіс наступив на старі граблі. Намагаючись вирішити делікатні ситуації в українському футболі в неформальній обстановці, за лаштунками, без публічного розголосу усіх деталей та без участі в обговоренні цих проблем преси та футбольної громадськості він у лише збільшив кількість власних ворогів і зробив різкішим власний ореол сірого кардинала. В футболі не діють норми християнської моралі, – Борис Колесніков не став прихильнішим до Суркіса за те що той попри зливу відвертих прокльонів та образ з вуст віце-прем'єра з питань підготовки до футбольної першості, пообіцяв підставити плече у підготовці до Євро -2012. Дніпропетровськ не стане підтримувати його більше за подаровану нагоду бачити матчі національної команди, бо й досі вважає Суркіса головним винуватцем того, що місто не змогло вибороти статусу приймаючого.
Якщо ФФУ прагне справді очистити український футбол від корупції, то слідом за призначенням незаперечного авторитета П'єрлуїджи Коліни відповідальним за чистоту роботи суддівського корпусу, Григорій Суркіс має зробити й інші кроки у напрямку прозорості та незаангажованості очолюваного ним органу. На порядку денному вже сьогодні стоїть нагальна потреба дати відповіді на вже поставлені запитання та провести серйозне розслідування щодо причетності двох титанів українського футбольного господарства Рината Ахметова та Ігоря Коломойського до фінансування кількох команд прем'єрліги ліги одночасно. Бо чутки про те, що донецький олігарх окрім "Шахтаря" повністю контролює "Зорю" та "Севастополь", а дніпропетровський окрім свого "Дніпра" має вплив ще й на "Кривбас" з "Арсеналом" невдовзі таки докотяться до УЄФА. Й лупати очима за відвертих порушників регламентних норм європейської футбольної асоціації та відповідати за них по закону доведеться передусім федерації.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
