Хто "злив" матч за Україну?

Після того, як громадськість у багатьох містах України або зірвала, або проігнорувала демонстрацію наклепницького антиукраїнського фільму "Матч", пристрасті дещо вляглися. Але відкритим залишається питання: хто дав путівку в український прокат цьому продукту кремлівського агітпропу? Уболівальницькою термінологією: хто "злив" матч за Україну?

Відповідь: 11 з 19 членів Експертної комісії з питань публічного демонстрування і розповсюдження кіно- і відеофільмів при Держагенстві України з питань кіно проголосували за надання прокатного посвідчення фільму "Матч". Перелік цих осіб варто оприлюднити, аби чітко розуміти – які люди керують кінопроцесами в Україні і чи не час їх відфутболити подалі від державної кінематографічної політики. Ці діячі не вбачають нічого ганебного у тому, що всі негативні персонажі фільму – українці. Саме наші земляки у стрічці є чи не страшнішими за нацистів, вони організовують і проводять розстріли, "стукають" німцям, вдаються до мародерства, вішають. А головним антигероєм "Матчу", найостаннішим негідником є... український націоналіст. Навіть німці у фільмі показані краще. Разом з тим, у стрічці немає жодного негативного російськомовного персонажа. Такий політичний перекіс виглядає дивно, якщо зважити на те, що фільм нібито присвячений "матчу смерті" – вигаданому поєдинку між зібраними в команді "Старт" совєцькими футболістами та командою льотчиків нацистської Німеччини.

А ще так звані "експерти" з питань публічного демонстрування і розповсюдження кіно- і відеофільмів заплющили очі на закон, який визначає, що Держкіно зобов'язане відмовити у видачі прокатного посвідчення фільмам, які розпалюють міжетнічну ворожнечу, принижують і ображають націю або особистість за національною ознакою, пропагують неповагу до національних святинь (Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, п.10; Положення про державну реєстрацію фільмів, п. ІІІ).

Звісно, рішення про видачу прокатного посвідчення можна було би списати на бажання експертів познайомити українську публіку з кінопродуктом, тематично пов'язаним з нашою країною. Але з таким самим успіхом можна було би дозволити прокат "Тріумфу волі" Лені Ріфеншталь, адже цей кінотвір не менше вплинув на хід історичних подій, зокрема в Україні.

Цікавим є ще одне питання – чи часто всередині експертної комісії виникає настільки серйозне світоглядове протистояння. І якби до складу комісії не було би включено маріонеток проросійських медіамагнатів, чи отримав би "Матч" прокатне посвідчення? Навряд. Фільм пішов в український прокат тому, що 11 з 19 членів експертної комісії – суб'єкти, позбавлені патріотизму, україноцентричної громадянської позиції, вчинками яких керує дух "русскава міра" і жага наживи.

Держкіно отримало не один лист із вимогою заборонити показ антиукраїнського фільму. Відкладення на невизначений термін виходу стрічки в прокат дало підставу сподіватися на державницьку позицію органу виконавчої влади. В цей час автори "Матчу" – російські політтехнологи, відомі своїми українофобськими випадами, цинічно брехали на весь світ, мовляв, "так Україна хоче помститися за "сирну війну". Українські кінематографісти, які виступили за заборону фільму "Матч", намагалися протистояти не в сирній, газовій, економічній – а в інформаційній війні Росії проти України. Варто знати імена людей, які змагалися проти українофобії в кінотеатрах нашої країни та вимагали заборонити антиукраїнський фільм "Матч" для кінотеатрального та телевізійного показу, публічного комерційного та домашнього відео:

1. Васянович Валентин Миколайович – сценарист, режисер, оператор

2. Гриценок Людмила Іванівна – науковий співробітник наукової лабораторії психологічного забезпечення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах Навчально-наукового інституту права та психології Київський національний університет внутрішніх справ

3. Мельник Віра Никифорівна – кінознавець, член Національної спілки кінематографістів України

4. Підгора-Гвяздовський Ярослав Володимирович – кінокритик, редактор відділу "кіно" в журналі "Шо"

5. Приходько Оксана Михайлівна – кандидат мистецтвознавства, доцент Університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого

6. Ріпенко Юрій Іванович – Заслужений діяч культури України, член НСКУ, викладач КНУ

театру, кіно і телебачення ім. I.К. Карпенко-Карого

7. Ростоцький Максим Юрійович – голова Всеукраїнської громадської організації "Телеглядацька асоціація батьків України"

8. Слободян Микола Іванович – директор інституту екранних мистецтв КНУ

театру, кіно і телебачення ім. I.К. Карпенко-Карого.

Перемозі українофобії на українському кінопрокатному полі посприяли в основному особи, чию фаховість годі поставити під сумнів. Однак це не виключає їхньої заангажованості. Чи міг проголосувати інакше редактор відділу культури у російській газеті? Чи міг себе протиставити орді представник фонду Ахметова? Чи варто було чекати від креатур Хорошковського боротьби за честь української нації? Хоча, розуміючи злочинність свого рішення, вони намагалися його прикрити обмеженням показу для вікової категорії "до 18 років" та часового проміжку "після 18-ї години". Так, буцім труїти душу українців можна, але лише ввечері і тільки повнолітнім...

Дивіться самі, ось хто відкрив українські ворота для пропаганди відвертої українофобії:

1. Васильєв Сергій Геннадійович – театральний критик, завідувач відділу культури газети "Коммерсантъ-Украина"

2. Войтенко Володимир Миколайович – кінознавець, головний редактор сайту "Сценарна майстерня", ведучий авторської телепрограми "АРҐУМЕНТ-КІНО" ("1+1"), член Українського Оскарівського комітету. Його голосування за вихід у прокат українофобського фільму, м'яко кажучи, незрозуміле. Сайт, яким зараз опікується пан Войтенко, покликаний сприяти розвиткові та становленню вітчизняної кіносценарної еліти. А сам проект діє за підтримки кінодистрибуційної компанії B&H, яка фактично веде війну за те, щоб український кінопрокат заповнювали фільми, дубльовані власне українською. За це B&H вже нещодавно поплатилася – її дочірнє підприємство "Le Doyen Studio" піддався нападу податкової міліції. Володимир Войтенко неодноразово брав участь у кампаніях на захист україномовного дубляжу. Тоді чому пан Войтенко в голосуванні щодо фільму "Матч" зайняв непатріотичну позицію?...

3. Грущенко Тетяна Сергіївна – мистецтвознавець, арт-критик, керівник інформації служби Національного художнього музею України

4. Ковальова Олена Петрівна – кінознавець

5. Котенко Катерина Сергіївна – виконавчий директор Індустріального Телевізійного Комітету (ІТК), Член оргкомітету Національної телевізійної премії "Телетріумф". Свого часу її кандидатуру до складу Нацради з питань телебачення і радіомовлення було висунуто Блоком Литвина та Незалежною асоціацією телерадіомовників, яка є лобістом найбільших телеканалів України (ця структура прикметна тим, що у суді домоглася виправдання каналів "Інтер" та "Україна", які випустили в ефір розважальні програми у річницю Голодомору).

6. Маркова Маріанна Владиславівна – завідувач сектору Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України

7. Опілат Ірина Володимирівна – викладач кафедри театрознавства і театральної критики КНУ театру, кіно і телебачення ім. I.К. Карпенко-Карого, тривалий час працювала на провідних загальноукраїнських телеканалах, зокрема на "Інтері". Її призначення до Нацради з питань телебачення і радіомовлення супроводжувалося протистоянням опозиційних депутатів, які помітили невідповідності у біографічних даних.

8. Пашкова Ольга Йосипівна – кандидат мистецтвознавства, співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики, етнології М.Рильського НАН України

9. Першко Олексій Володимирович – кінокритик, шеф-редактор національного порталу про кіно www.kino-teatr.ua

10. Черков Георгій Анатолійович – кандидат мистецтвознавства, молодший науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України

11. Шпилюк Олександр Семенович – кінознавець, директор програм Міжнародного кінофестивалю "Крок", арт-директор Одеського міжнародного кінофестивалю, куратор кіно-програм Гете-Інституту, Британської ради, Французького інституту в Києві, а також член Експертної ради Фонду Ріната Ахметова "Розвиток України".

За цим переліком цілком можливо провести люстрацію в Експертній комісії з питань публічного демонстрування і розповсюдження кіно- і відеофільмів при Держагенстві України з питань кіно.

І тоді рішення про заборону на показ українофобських фільмів домагатиметься не громадськість, як це відбулося у Києві, Рівному, Львові та інших містах, а ухвалюватимуть відповідні регуляторні органи виконавчої влади.

До речі, Всеукраїнське об'єднання "Свобода" звернулося із судовим позовом до Державного агентства України з питань кіно з вимогою скасувати державну реєстрацію фільму "Матч" та визнати не чинним відповідне прокатне посвідчення.

Перше судове засідання відбудеться 16 травня 2012 року о 15-30 у приміщенні Окружного адміністративного суду Києва.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.