Про декларації, доходи, елементарну логіку і політичну позицію націоналіста (відповідь Сергію Лещенку)
27 серпня 2012 року Сергій Лещенко опублікував у своєму блозі на "Українській правді" матеріал "Кандидат від Тягнибока заробляє гірше за африканських дітей", в якому мова йшла про мого побратима, керівника Дніпропетровського обласного виборчого штабу ВО "Свобода" Андрія Міщенка. Лише на підставі його декларації про доходи за один 2011 рік, без жодних інших джерел, відомий український журналіст дійшов висновків, які інакше ніж фантазіями не назвеш. Не хочеться думати, що це зроблено з якимось умислом, але ж очевидно: якщо у Сергія Лещенка з'явилося бажання дослідити, за які гроші живе будь-хто зі свободівців, то проглянути його декларацію за один рік недостатньо – хоча б тому, що людина може жити на кошти, які заробила в попередні роки, займаючись, наприклад, підприємницькою діяльністю. І для з'ясування обставин не потрібно робити якихось надзусиль – свободівці відкриті для спілкування і готові дати відповіді на всі питання, які турбують суспільство. Достатньо було набрати номер телефону чи Міщенка, чи прес-служби "Свободи". Цього, принаймні, вимагають стандарти журналістики.
На жаль, мій побратим Андрій Міщенко не має блогу на "Українській правді" і не має змоги відповісти на публічні закиди Сергія Лещенка. Щоби це виправити, подаю на своєму блозі лист Андрія, який він надіслав на мою скриньку:
"Пане Сергію, мене неприємно вразив матеріал, розміщений 27 серпня на Вашому блозі "Української правди", в якому Ви безпідставно звинуватили мене в неправді. На жаль, Ваші домисли щодо моїх статків та упереджені висновки кидають тінь не тільки на мене і мою родину, але й на моїх побратимів і на "Свободу" – політичну силу, до якої я належу не формально, а причетний до її постання 1991 року і нині беру активну участь у її діяльності. Ваше "розслідування" – це, щонайменше, неякісно виконана журналістська робота, оскільки ґрунтується не на фактах, а на здогадках.
Справді, у декларації про доходи за 2011рік указано, що я та моя сім'я отримали мізерний дохід. "Виживання" сім'ї з п'яти осіб на 10 гривень у день неможливе, і тому некоректно писати про те, що я разом із сім'єю "примудрився" прожити на 300 гривень на місяць. Я цього не стверджував, і з декларації такого висновку зробити не можна. У декларації зафіксовано лише факт отримання певних коштів протягом одного (підкреслюю – одного!) року.
Але ж бюджет сім'ї формується не тільки з поточних надходжень у вигляді заробітної плати чи дивідендів, а і з заощаджень, зароблених у попередні роки. Наприклад, я займаюся підприємницькою діяльністю з 1998 року. 2005-го став співвласником та головою фермерського господарства "Колоденське". Разом із партнерами викупили занедбаний плодопереробний завод. За три роки його реконструювали та модернізували, вклавши чималі кошти. Я особисто продав трикімнатну квартиру, тричі брав позики в банках. Натомість держава усіляко "сприяла", наприклад, не повернула ПДВ на основні засоби та нерухомість, але, водночас, справно проводила "перевірки". Наслідком стало знищення мого бізнесу і витіснення мене за межі виживання.
Як бачите, типова ситуація для представника малого та середнього бізнесу в країні, де панує кримінально-олігархічний режим Януковича. Тому Ваш сарказм, що я "отримував меншу зарплату, ніж діти за рабську працю десь в Африці", взагалі недоречний.
Щоби не залежати від українофобської влади, у період "пАкращення" вимушений використовувати резерви. Як я вже казав, це заощадження, а також допомога родини. На щастя, політична боротьба за українську Україну знаходить підтримку у родичів і моїх, і моєї дружини. Дуже допомагають батьки дружини, які зараз працюють у США.
До речі, про заощадження. Візьмімо розділ V декларації про доходи, в якому зазначено вклади у банках. Очевидно, Ви не мали справ із заповненням декларацій, бо тоді б не стверджували, що "на рахунках в банку – нулі", оскільки ці "нулі" є станом на 31 грудня 2011 року. Що це значить? Лише те, що впродовж року на моїх банківських рахунках могла бути будь-яка, зокрема, й доволі велика сума, але я всі гроші з рахунків упродовж року зняв і витратив. Тому станом на кінець року у цій графі можуть бути "нулі", але це не свідчить, що я не мав заощаджень. Але, щоб уникнути зайвих питань, повідомляю, що впродовж 2011 року на моїх банківських рахунках не було жодної копійки. Проте це Ви могли взнати лише від мене, якби мені зателефонували, або від банку, якщо б він відкрив Вам банківську таємницю.
Так, я не тримаю зароблені у попередні роки кошти на банківських рахунках – і що?... Це злочин? Чи можна мені закинути те, що я про це не вказав у декларації? Якщо так, то прошу вказати пункт декларації, який це регламентує. Такого пункту немає, і Ви це добре знаєте.
Отже, зробити адекватні висновки про матеріально-фінансову спроможність людини лише на основі декларації про доходи за один рік – нереально. Хіба що так, як у відомій давньоіндійській притчі про шістьох сліпих мудреців і слона. З тою поправкою, що сліпотою в даному разі виступає упередженість. І коли Олег Тягнибок говорить про те, що "такі цифри малює у деклараціях більшість українців" – це не виправдання чи уникнення відповіді на питання. Це констатація того стану, в якому перебувають українці. А присікуватися до слова "малюють", яке пролунало в живому ефірі, і на основі цього говорити про "останню справу" для політика – це схоже на ігри в пісочниці, а не на серйозну журналістику.
Погоджуюсь із Вашою думкою, що політик як представник громади має бути прикладом для суспільства. Але для мене річний заробіток ніколи не був головним критерієм оцінки представника інтересів українців у парламенті чи, зрештою, будь-де. Завжди вважав, що інші чесноти, позиція та власний життєпис кандидатів мають бути критеріями, за якими обирають на найвищі посади у державі. Бо, за Вашою логікою, українська молодь (і не тільки молодь) не може представляти державу на міжнародних та українських конкурсах, українські спортсмени – на змаганнях, а солдати не можуть складати присягу на вірність Україні та в разі ворожої інтервенції захищати її збройно, бо у них немає прийнятного для столичного журналіста річного заробітку? Але ж не можна вимірювати політичну та громадянську спроможність Українця матеріальною складовою!...
Коли ж Ви додаєте, що ""Свобода" претендує на те, аби бути кращою за Партію регіонів", то це вже маніпуляція, бо ми вже є кращими. Бо, на відміну від Партії регіонів, "Свобода" не є українофобською та олігархічною політичною силою. Бо ми, на відміну від "регіоналів", не грабуємо Україну, не ведемо антинародну політику, не нищимо українську перспективу. Можна домислювати про нашу діяльність, але реальних серйозних претензій до нашої політичної сили за 21 рік боротьби ніхто пред'явити не може.
Імовірно, такі непорозуміння виникли через те, що Ви знехтували можливістю взяти коментар з перших вуст. Сподіваюсь, я дав відповіді на Ваші запитання.
З повагою. Андрій Міщенко
P.S. Недоречні Ваші іронічні натяки на те, що я прагну "покращення життя" коштом державного бюджету. Бо впродовж свого свідомого життя я давав раду собі і своїй сім'ї. І від держави нічого не отримував. Понад двадцять років займаюся політикою; жодного разу не змінив свою політичну – націоналістичну – позицію. Для мене влада – це інструмент, за допомогою якого можна змінити стан справ в Україні: очистити владу та почати будувати державу на засадах соціальної та національної справедливості. Для того я зі своїми побратимами йду в парламент. Тому що, чим більше у Верховній Раді буде націоналістів – тим менше буде тих, хто не мислить свого життя без депутатського мандата й депутатських зарплат, привілеїв і пенсій. І, що для мене особисто важливо, – менше буде тих, хто на догоду олігархам за помахом руки Чєчєтова нищать український малий і середній бізнес. І наша рука не здригнеться змінити все на користь українців".
Щоби завершити цю тему, надаю стислі життєписні відомості про Андрія Міщенка:
Здобув дві вищих освіти – архітектор та економіст.
Займався спортом – чемпіон України з веслування на каное 1987 року.
1988 року вступив до Товариства Лева. Брав активну участь в етнографічних експедиціях по всій Україні, записах спогадів та пісень повстанців, відновленні козацьких та повстанських могил, агітаційних поїздках Сходом та Центром України.
Учасник "Революції на граніті" – студентського голодування 1990 року в Києві. Цього ж року вступив до Студентського Братства, а за рік – став одним із співзасновників СНПУ, яка з 2004 року має назву Всеукраїнське об'єднання "Свобода".
Останні чотири роки очолював Чернігівську обласну організацію ВО "Свобода". З початку 2012 року очолює Дніпропетровський обласний виборчий штаб ВО "Свобода".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
