Кодекс Дон Кіхота. До 20-річчя ''Української правди''
Свобода, Санчо, є одна з найкоштовніших щедрот, які небо виливає на людей; з нею не можуть зрівнятися ніякі скарби: ні ті, що таяться в надрах землі, ні ті, що заховані на дні морському. Заради свободи, так само точно, як і заради честі, можна і треба ризикувати життям, і, навпаки, неволя є найбільше з усіх нещасть, які тільки можуть трапитися з людиною
Мігель де Сервантес, "Дон Кіхот"
Уся команда "Української правди" із нетерпінням чекала на цей ювілей.
В уяві ми малювали його складові – святковий квітневий вечір, чудовий вид на Дніпро, усі наші багаторічні друзі та члени команди згадують моменти, прожиті з УП за ці 20 років...
Пандемія коронавірусу та карантин внесли корективи у ці плани. Замість свята – цілодобова робота усієї команди.
Ми працюємо так завжди, але саме у темні часи усвідомлюємо заради чого не спимо – розуміємо затребуваність, відчуваємо ваші переживання і не можемо вас підвести.
У березні 2020 року сайт "Української правди" відвідали більше 14 млн користувачів. Ми побили власний рекорд шестирічної давнини, коли весь світ, затамувавши подих, спостерігав рух російських танків у Криму.
Так, ми хотіли аби 20-ти річчя залишилось у нашій пам'яті. І тепер воно точно залишиться. Що може бути приємнішим, ніж усвідомлення, що твоя робота важлива і потрібна?
Зараз в це важко повірити, але коли у 2000 році журналісти Георгій Гонгадзе та Олена Притула створювали "Українську правду", її аудиторія складала 15-20 читачів на день.
Український інтернет був блакитним океаном, але медіа були обмежені тотальною цензурою. За можливість говорити правду доводилося платити свою ціну, і у випадку УП вона була занадто високою...
Декілька років тому відвідувачів виставки "Музей новин" у Мистецькому Арсеналі попросили визначити 10 найважливіших подій у новітній історії України. Яким же було здивування організаторів, коли вбивство засновника УП Георгія Гонгадзе посіло в цьому переліку друге місце після окупації Криму. Як символ з одного боку – великих змін у житті країни, а з іншого – відсутності справедливості.
Озираючись назад, на початок нульових, дійсно, важко іноді усвідомити, як сильно змінилося життя в Україні з того часу. І як багато випало випробувань для нас усіх на цей невеликий проміжок часу.
Ми були свідками двох революцій, однієї війни, великих політичних злетів і таких самих падінь, зневіри та надії, гордості за країну та сорому ж за неї, жорстокості та турботи, свята та трагедії, смутку та радості.
Іноді здається, що це – безмежний рух по колу, позбавлений сенсу. Україна сплачує неймовірно високу ціну за можливість змін, а коли вони врешті відбуваються, ми їх не відчуваємо.
У такі моменти зневіри мені завжди хочеться запитати Георгія Гонгадзе, чому він обрав символом УП Дон Кіхота з гравюри Пабло Пікассо?
Боротьба із вітряними млинами, що її дуже сильно нагадує українська дійсність, є занадто романтизованою та, як ми знаємо, часто позбавлена сенсу.
Відповідь на це питання можна відшукати у назві нашого видання.
Газета "Правда" була рупором радянської пропаганди. Натомість "Українська правда", за задумом засновників, мала стати взірцем незалежної та вільної журналістики в такій молодій демократії як Україна. І стала.
Тому що старі поняття завжди мають отримувати нові сенси.
Для когось боротьба Дон Кіхота може виглядати безглуздо, але він сам сприймає свою місію у захисті слабких і справедливості та завжди вступає в бій, коли бачить порушення цих принципів. Так було і так буде завжди.
20 років. Це і багато, і невимовно мало.
Для нас, як для видання – це 7305 новинних днів, кожен із яких є неповторним.
За ці 20 років ми без перебільшень створили свій власний підручник новітньої історії України. Кількість його авторів вже давно перевалила за сотню, але внесок кожного особливий та відчутний.
Але якщо говорити про УП як про людину? Згадайте себе у 20 років.
Дитинство та складний період пубертату позаду. Вже є історія емоційних переживань, помилок та оманливих очікувань, але все найкраще попереду.
З днем народження, Українська правда. Все недарма. І все тільки починається!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
