23 березня 2019, 13:32

Реванш на марше: финиш – в День дурака

Кто бы мог подумать 5 лет назад, что 1 апреля может стать в Украине "общенациональным праздником". Днем победы над инстинктом самосохранения, здравым смыслом. К сожалению, я не преувеличиваю, я эту угрозу вижу, и думаю, что не только я.

Даже если не знать ничего подковёрного, накануне выборов на поверхность вылезли все признаки того, что нам готовят и, предвкушая что, потирают руки в Кремле. И на что могут, сознательно или нет, купиться миллионы жителей Украины. Я не пишу про этих жителей "граждане", поскольку гражданин думает в первую очередь не про свой желудок, хайп, развлечения, а про свою страну. Тем более, когда его страна воюет за независимость в самой сложной в истории – гибридной войне. С врагом, на милость которого нам рассчитывать не приходится.

Большинство тех, кто вошел в окончательный список кандидатов, также, на мой взгляд, про страну не думают. По крайней мере, про страну под названием "Украина". И в Москве это прекрасно видят. И надеются на лучшее. Для себя. Пока им нужно вроде не так уж много – популисты и договороспособные ("миролюбивые", как говорят в Кремле) политики на Банковой и в Верховной Раде. Затем – хаос. Затем – война. И де-факто поглощение Украины.

Собственно, они свои планы не особо скрывают. Они уже давно ведут гибридную войну на выборном украинском поле, и сейчас – решающий бой. Надо признать, что пока у них в этой войне получается очень многое. Что мы можем этому противопоставить? Только всем ответственным гражданам пойти 31 марта на выборы и положить конец надеждам России нас обмануть, разделить, рассорить и съесть.

Подробно об этом – в свежем ролике на моем канале в YouTube.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

УКРАЇНЦІ НЕ РОЗУМІЛИ ЦЮ ВІЙНУ. І вона (тобто росія) це зрозуміла

Подивіться самі. Або ви вже дивилися. Я не маю бажання коментувати це відео, крім того, що тут має місце гарна робота ведучого Сергія Гнезділова, хоча ви, мабуть, у курсі мого ставлення до "Громадського ТБ", де я в редакційному стоп-листі ще з січня 2016 року як націоналіст, русофоб і радикал...

ПОЛІЦЕЙСЬКА БИЧКА В "ГУДВАЙНІ". Чи це не той самий "Віталій із поліції", який чекав на "россійський мір" у Києві?

Побачив у кількох українських ЗМІ таку огидну новину. Але вона зацікавила мене не своєю огидністю. Річ у тім, що декілька років тому я пару-трійку разів вимушено опинявся в одному місці в Києві поруч з людиною, якого звали Віталій Манасян...

РЕЗНІКОВ ЗМІШАЄТЬСЯ З АРЕСТОВИЧЕМ у каламутному майбутньому

Усе стає на свої місця. Не відразу, але завжди. Коли я кажу правду, й мені не вірять (це часто), я звичайно просто чекаю. Перед вами той самий випадок...

ХІБА МИ зІПСОвана НАЦІЯ? Час припинити стрибати на російські ''граблі самогубця''

Колись ми вже таке чули, правда? Тим, кому це нічого не нагадує, – нагадаю. "Барига наживається на війні! Корупція безпрецедентно зростає!" І ще приклад (про вибори під час воєнного стану): "Барига запровадив воєнний стан, щоб у порушення Конституції не проводити вибори й залишитися при владі!" Я зараз не про Порошенка й не про Зеленського, бо ще тоді казав, що в нашій політиці все й усім повертається бумерангом...

НАГЛУХО ЦИВИЛИЗОВАННЫЙ МИР. Почему так легко быть Путиным

Этот наглухо цивилизованный мир так хочет третьей мировой войны, что очень ценит и бережет доверительные отношения с рейхом. Заботится о жизни, здоровье и безопасности фанатов и подданных главного террориста планеты...

ЮЛЬКИН РЕЙХ ДОЛЖЕН БЫТЬ РАЗРУШЕН. Как и сама Латынина

Я долго жил и работал в россии, и я говорю это примерно в тысячный раз: Латынина – или агент, или сотрудница ФСБ, главным заданием которой десятилетиями было медийное сопровождение/оправдание "чеченских" войн и геноцида чеченцев...