ОКУПОВАНІ БЕЗ ЗБРОЇ. Як нам це вдалося +ВІДЕО

Оголошення опщепанятною мовою на російсько-українському кордоні попереджає: "ЗАХОДЯ К НАМ В ДОМ, ВЫТИРАЙТЕ НОГИ! ОБ ХОЗЯЕВ".

Це був епіграф. А тепер суть.

Днями якийсь український телеканал узяв інтерв'ю в одного російського, скажімо так, рок-гуру (в аборигенів завжди мають бути білі вчителі з усього). Звісно, у його відповідях – жодного слова про Крим, про війну з його, скажімо так, країною. Як червоношкірий інтерв'юер не намагався витягнути думки розмовляючої доглянутої свині на ці другорядні для худоби-конкістадора теми. Вони це чудово вміють – за плечима покоління предків з НКВС і КПСС. Керівництво концтаборів. Грубо кажучи, це все їхні діти/онуки.

Але питання не в ньому – в іншому. Як думаєте, чи покажуть таке принизливе для України інтерв'ю нашому масовому телеглядачу? Риторичне питання, правда? Авжеж. Навіть не обговорюється. Це ж російській гуру! І, я додам: ті, хто це покажуть, матимуть рацію. Чому? Тому що там, де гастролює, наприклад, баста, який на Україну, образно висловлюючися, посеред площі сцяв, просто промовчати про Крим і війну вже вважається потужною підтримкою України.

Ми й самі не помітити, як останні роки швидко стаємо Грузією, де "мирні" окупанти давно почуваються/поводяться, як у власному свинарнику. Другорядність, меншовартість, навіть в умовно "патріотичному" середовищі (інтерв'ю з гуру вийде на такому каналі) насправді мають іншу назву. Це – повсякденна рутинна зрада. Зрада загиблих під час Майдану. Зрада тих, хто дивиться нам в очі зі стіни Михайлівського монастиря.

Баста зараз рулить у країні, за яку вони віддали життя. Старий Макаревич у країні, яка захоплена бастою, ліниво збирає з кріпаків гроші. Усе це вважається за нормальне на 8-му році війни, яку ми на цьому фронті абсолютно просрали. Українські музиканти, в яких, крім іншого, співаючі окупанти крадуть їхні гроші, голосно та героїчно мовчать. Про суспільство загалом промовчу вже я. Не хочу бути кожен день білою вороною. Мені що тут, більше за всіх потрібно? Кріпацтво – воно таке: кажи недовго, йди швидко.

Тобто все йде нормально в нашому підмосковному селі. І це ще ми Усика в окупованому Криму не бачили. Але побачимо, бо ми цього варті. Запасайтеся семками, бо поп-корну в російських колоніях не буває.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.