24 грудня 2021, 14:47

30 РОКІВ БЕЗ ПРЕЗИДЕНТА ЧОРНОВОЛА. Очима киримли

Якби не трагічна загибель (скоріше, вбивство), 24 грудня 2021 року міг би святкувати свій 84-й день народження перший президент відновленої держави Україна, за версією кримських татар, В'ячеслав Чорновіл. А з часу його тріумфального обрання минуло б уже 30 років...

Багатьом сучасним українцям, можливо, буде несподіванкою дізнатися, що майже 100 відсотків киримли, які на той час ще лише 3-4 роки як масово почали повертатися до Криму з піввікового вигнання, а доти ніколи не жили в Україні, проголосували за пана В'ячеслава, а потім і за Народний Рух до Верховної Ради. А втім, у цьому насправді немає нічого дивного.

Корінний кримський народ у повному складі настільки люто ненавидив СРСР, Росію та все, що з ними пов'язано, що для нього якомога швидший відрив України – в усіх сенсах – від них був зрозумілим кожній дитині питанням фізичного виживання на рідній землі. Так само киримли з самого початку й досі ставляться до ідеї членства України в НАТО та ЄС.

На жаль, у 1991 році в більшості населення, крім трьох областей Галичини, була інша думка про майбутнє країни. Скільки згаяно часу, скільки змарновано можливостей – Україна, я певен, як мінімум, давно жила б не гірше за Польщу, яка "виплюнула" совок відразу й назавжди майже 100-відсотковим голосуванням за "Солідарність", швидкими реформами та масовою люстрацією. Про це я подумав сьогодні вранці, коли були оприлюднені підсумки свіжого загальнонаціонального опитування щодо членства в ЄС і НАТО.

На відео (нижче) – пам'ятний для всіх киримли та патріотичних українців виступ В'ячеслава Чорновола 1992 року у Верховній Раді проти російського сепаратизму в Криму, на підтримку національно-територіальної автономії кримських татар у складі єдиної України як невід'ємного права її корінного народу. На жаль, його тоді не почули. І ціну цьому тепер ми знаємо. І, на жаль, це далеко ще не повна ціна.

Вічна пам'ять Людині з великої літери, великому патріоту України та мудрецю!

Киримли ніколи не забудуть пана В'ячеслава, а історія, здається, ще багато разів підтвердить його пророцтва. Узагалі, для мене існує три Людини – найчіткіші орієнтири стосовно новітньої історії України, чию правоту доведено часом. Це В'ячеслав Чорновіл, Джохар Дудаєв, якого я мав щастя знати, і Мустафа Джемілєв, який досі, на щастя, з нами. Наскільки ж дрібні – вибачте – майже всі сучасні українські та й світові політики в порівнянні з ними.

ПОЧЕМУ ''ХОРОШИЙ'' И ''РУССКИЙ'' ПОЛИТИЧЕСКИ НЕСОВМЕСТИМЫ. Анализ – математический и логический

"Российская оппозиция"? Хотите об этом поговорить? Ну, что ж. Мальчик, водочки принеси... Хотя и без неё разберёмся, самым надёжным методом "было – стало"...

БЛАГООБРАЗНЫЙ НЕЛЮДЬ МИША КОЗЫРЕВ ищет любовь, приют и еду

В 2016 году этот благообразный нелюдь, вечноМиша Козырев, на канале у которого Крым с ухмылкой называли российским, призвал украинцев, у которых оккупировали часть страны, которых выкинули из родных домов, у которых поубивали родственников, НЕ ВПУСКАТЬ В СЕБЯ ВОЙНУ, не злиться на русских...

МЕТАФІЗИЧНА УКРАЇНА ПОНАД УСЕ. Чому я не вірю в щирість співробітників Amnesty International

Объясню. (Перепрошую за трофейну мову, але на війні ж можна, якщо стріляє.) Они ушли из своего жирнобаблового офиса вовсе не потому, что им стало стыдно...

AMNESTY (FOR RUSCISTS) INTERNATIONAL, ГЕТЬ З УКРАЇНИ! Адвокатам рашизму в нас не може бути місця

В Amnesty International Ukraine, здається, остаточно переїли лівацьких грантів разом із російськими. Пора на вихід, пристосуванці, – цинічні корисливі адвокати діавола та вороги людства...

''ИНТОНАТОРЫ''-ИМИТАТОРЫ. ''Дождь'' и ''Эхо Москвы'' – маскхалаты русского рейха

Журналистка Ксения Туркова взяла для "Голоса Америки" большое интервью у подкремлёвской (точнее, медведевской) медиашлюхи Наташи Синдеевой. В 2016 году "её" телебордель "Дождь" был запрещён в Украине за многократные и умышленные упоминания, что "Крым – это россия"...

''УКРАЇНСЬКА ЖУРНАЛІСТИКА'' ЯК КОЛЕКТИВНИЙ БЕЗВІДПОВІДАЛЬНИЙ АНТОН

Я теж обурений, звісно, гайпожерським знущанням псевдожурналіста Антона над матір'ю дівчини, що загинула від російської ракети у Вінниці. Бо я – стара редакторка, і ще пам'ятаю, що можна, а що не можна у цій професії...