2 листопада 2022, 14:06
ЧОМУ "КУБОК БАНДЕРИ" (BANDERA CUP) має стати головним призом українського баскетболу
Давно хотів написати (чомусь мені нагадав про це досі не знищений місцевою владою пам'ятник засновниці російського рейху катерині другій в Одесі в дописі Олексія Гончаренка – одесити, який сором перед ЗСУ!). Мені дивно, що майже ніхто з українців не знає, що, крім усього іншого, Степан Бандера, який мав зріст 162 см, навчився грати в баскетбол і любив цей чудовий, один з найпопулярніших видів спорту, ціле своє життя. Так само, як ціле життя він дотримувався його здорового способу. "Ніщо не зупинить ідею, час якої настав" (с), правда? Лише мені здається, що настав час заснувати головний баскетбольний приз по-справжньому незалежної України – "КУБОК БАНДЕРИ" (BANDERA CUP)?
Це було б символично й корисно для нашої Держави, її спортсменів і молоді, абсолютно з усіх боків. Як уважаєте, непересічні громадяни? Патріотичні українські баскетболісти, спортсмени, спортивні функціонери, державні чиновники з питань молоді та спорту тощо? Чи це не на часі? На мою особисту думку, все, що в будь-яких суспільних сферах і стратах розставляє наші, суто українські крапки над "ї", – на часі. Іншого часу ніколи взагалі не треба чекати, а особливо зараз.
Можливо, через те, що ми так довго всього свого "чекали" (тобто соромилися своїх героїв, а фактично – себе), в нас навіть зараз лише 43% опитаних громадян позитивно оцінюють роль УПА в історії України. Це – просто якийсь відкритий перелом мозку (і знову ж – сором перед сучасними українськими Воїнами). Подібні речі, як здається, логічно пов'язані, а жодних дрібниць у повазі до України, кінець кінців – у самоповазі – не існує.
Це було б символично й корисно для нашої Держави, її спортсменів і молоді, абсолютно з усіх боків. Як уважаєте, непересічні громадяни? Патріотичні українські баскетболісти, спортсмени, спортивні функціонери, державні чиновники з питань молоді та спорту тощо? Чи це не на часі? На мою особисту думку, все, що в будь-яких суспільних сферах і стратах розставляє наші, суто українські крапки над "ї", – на часі. Іншого часу ніколи взагалі не треба чекати, а особливо зараз.
Можливо, через те, що ми так довго всього свого "чекали" (тобто соромилися своїх героїв, а фактично – себе), в нас навіть зараз лише 43% опитаних громадян позитивно оцінюють роль УПА в історії України. Це – просто якийсь відкритий перелом мозку (і знову ж – сором перед сучасними українськими Воїнами). Подібні речі, як здається, логічно пов'язані, а жодних дрібниць у повазі до України, кінець кінців – у самоповазі – не існує.