4 травня 2022, 18:26

Український вимір Британії

Непересічна в усіх сенсах цього слова подія, яка мала місце вчора у Верховній Раді України -виступи і Президента України і Прем'єр-міністра Великобританії, має особливий історичний символізм з декількох причин.

По-перше, на моїй пам'яті це вперше з моменту початку війни, коли не український лідер звертається онлайн до іноземного парламенту, а іноземний лідер звертається онлайн до українського парламенту. Можна сказати – тренд прижився)

А по-друге, зізнаюсь, я був би надзвичайно здивований, якби напевне найнадійнішим союзником України в цій війні виступила б врешті решт НЕ Великобританія.

Десь на одному рівні з Польщею.

Точніше – особливо, в контексті спільного союзу з Польщею.

І не тому що допомога Сполученого Королівства з перших днів війни – одна з найбільш відчутних і системних. І не тому, що у 2021 році ми уклали з британцями договір про вільну торгівлю. І точно не тому, що мені персонально хотілося б, щоб саме брити стали нашими найтіснішими союзниками, бо я відповідальний за дружбу з Британією у нашій фракції, ні.

Вся справа в тому, що Туманний Альбіон свого часу народив таку непересічну і видатну людину, як Хелфорд Джон Макіндер.

ТОПОГРАФІЯ СВІТОВОЇ ПОЛІТИКИ

Цей талановитий географ фактично став батьком-засновником "геополітики" як такої (звідки, власне, і назва), коли у 1904 році опублікував свою вже легендарну сьогодні статтю "Географічна вісь історії" (The Geographical Pivot of History).

Центральною ідеєю цієї роботи є фактичний системний вплив географії на міжнародні відносини і те яким чином територія і ландшафт визначають зовнішню політику держав і євразійського континенту протягом століть.

Це була у багатьох аспектах визначаюча стаття, написана з позицій географічного детермінізму, яка, без перебільшення, стала революційною у вивченні, розумінні і передбаченні міжнародних відносин на доволі тривалий час. А частка "гео-" у терміні "геополітика", який вже назавжди увійшов до професійного лексикону і з часом розвинувся у окремі наукові дисципліни, досі несе у собі нагадування і про критичність географії у міжнародній політиці і про автора цієї концепції – Хелфорда Макіндера.

Звісно, що війни майбутнього все менше і менше залежатимуть від ландшафту і географії, але допоки основними складовими всіх без виключення провідних армій світу лишаються піхота, артилерія і танкові війська, а військова логістика здійснюється не лише повітряним транспортом, Макіндерський синтез географії і політики лишається актуальним.

Наша війна тому зайвий приклад – топографія, місцевість і фізичні особливості території досі мають інколи вирішальне значення у боях.

Та для свого часу Макіндер запропонував доволі оригінальний підхід до регіональної геополітичної структуризації Євразійського континенту і виявленню функціонального значення його просторових сегментів. Їх він виділяв декілька:

- Світ-Острів – пов'язані між собою континенти Європи, Азії і Африки (Афро-Євразія), – найбільша, найбагатша і найнаселеніша територія і джерело ресурсів (людських, природніх, тощо);

- Офшорні острови – включають в себе Британію і Японію

- Зовнішні острови – це територія двох американських континентів та Океанії.



Окремою категорією Макіндер визначає "Хартленд" (з англійської – Heartland, що дослівно можна перекласти як "серце території").

З його слів – це територія, яка знаходиться у центрі Світу-Острову, від вод Волги до берегів Янцзи і від піків Гімалаїв до льодів Арктики. На момент публікації своєї статті у 1904, Хартленд в його розумінні починався від найбільш східних кордонів сучасної Європи і простягався територією сучасної Росії і Центральної Азії.

БРАМА ЄВРАЗІЇ

Тобто, до складу Хартленду Макіндер відносив сучасні території Росії (окрім Камчатки), Казахстану, Туркменістану, Узбекістану, Таджикістану, Киргизстану і частково країн Кавказу, Афганістану, Ірану і Монголії.

Це робило Хартленд центральною "віссю" (pivot) континентальних мас Євразії, довкола якої і у процесі взаємодії з якою, на думку Макіндера, відбувалися всі геополітичні трансформації історичних вимірів Світа-Острова.

Він вірив у те, що розвиток і експансія Європи відбувались у відповідь на безкінечний тиск з центру Азії, і що центр Євразії – Вісь, – мав найбільшу геополітичну перевагу з точки зору його розташування. Адже в контексті геополітичних процесів, на думку Макіндера, Євразійський континент знаходиться у центрі світу, а Хартленд – у центрі Євразійського континенту.

Тому той геополітичний актор (держава), яка домінуватиме над Віссю, матиме достатній геополітичний і економічний потенціал щоб врешті решт контролювати Світ-Острів і всю планету.

Терміни Вісь і Хартленд у Макіндера і взаємодоповнюючі і взаємозамінні, але критичність цієї території у глобальних історичних процесах він сформулював у 1919 році у іншій своїй роботі "Демократичні ідеали і реальність" ("Democratic ideals and reality") наступною максимою:

Хто керує Східною Європою – той керує Хартлендом.

Хто керує Хартлендом – той командує Світом-Островом.

Хто командує Світом-Островом, той контролює увесь світ.


Ще не забули, що цей допис, взагалі-то – про стосунки між Україною і Сполученим Королівством і про мотивацію потенційного міждержавного союзу?

Так от, більшість уважних читачів вже, напевне, зрозуміло, що "брамою Хартленду" (перефразовуючи шановного пана Грицака) є територія сучасної України. Польща, в цьому контексті, також грає стратегічне значення, як найбільша країна Східної Європи.



У тому ж 1919 році Макіндер переглядає власноруч описані ним же п'ятнадцять років до цього межі Хартленду і зазначає, що Східна Європа – це все таки не передумова контролю над Віссю, а просторовий елемент її структури. І геополітична єдність Східної Європи і Хартленду – це невід'ємна частина (sine qua non) функціональної спроможності Вісі в масштабі Євразії.

Простими словами, перефразовуючи тепер вже Бзежінського, – "без Східної Європи Хартленд припиняє бути Віссю світу".

Додавши, таким чином, і територію сучасної України і сучасної Польщі до складу Хартленду у 1919 році, Макіндер дав всі підстави скоротити його максиму до:

Хто керує Хартлендом – той командує Світом-Островом.

Хто командує Світом-Островом, той контролює увесь світ.


А тут вже така нагода...;)

Британці як ніхто інший відомі відданістю власним традиціям. І це стосуються не лише білих перук у суддів і адвокатів, чи чорних накидок (gawns), які сьогодні відомі як "з Хогвардсу", хоча походять як раз з Кембриджу і Оксфорду. Коли мова заходить за традиції піддані Корони особливо шановливо ставляться і до власних академічних, ідеологічних і концептуальних традицій. І макіндерівська доктрина "Вісі історії" – як раз одна з таких.

Це жодним чином не означає, що саме ця маловідома широкому загалу стаття британського географа і інтелектуала, опублікована у 1904 році стала фундаментом такої безкомпромісної підтримки Лондоном українських позицій у 2022 році.

Та коли починаєш думати над ідеологічною мотивацією тієї ж Польщі у подальшому союзі з Україною і потенційно – країнами Балтії, то важко не згадати і про давню геополітичну мрію, Варшави, яка доволі вичерпно описана генералом Підлсудським у 19 ст., і називається "Intermarum", або "Міжмор'є".

Мова йде про союз держав, які знаходяться між Балтійським і Середземним морями із центром у Варшаві. На фоні нерішучості НАТО і потреби у переосмисленні архітектури безпеки в Європі союз Польщі із Великобританією і Україною може здаватися певним переосмисленням і оновленням Міжмор'я, що, цілком можливо, додає додаткового стимулу сучасному польському істеблішменту у цій війні з Росією.

Але це вже зовсім інша історія.

А поки – Боже, бережи Королеву 😉

Український вимір Британії

Непересічна в усіх сенсах цього слова подія, яка мала місце вчора у Верховній Раді України -виступи і Президента України і Прем'єр-міністра Великобританії, має особливий історичний символізм з декількох причин...

Недоторкане право українців

На обкладинці The Economist 2016 року пророча картинка – маленький путін вилазить з непомірно великої для нього металевоі статуї і підпис: "Порожня наддержава" 2016 рік...

Нова економічна нормальність

Світову фінансову кризу 2008-2009 років називали найжахливішою економічною кризою з часів Великої Депресії. Її наслідком стала "Велика рецесія", а деякі авторитетні вчені, економісти і історики взагалі говорили про те, що 2008 рік став точкою відліку "Нової ери" світової економіки...

Рада підтримала стимули для індустріальних парків!

Сьогодні ми фактично розпочали озброювати нашу економіку адекватними інструментами для конкурування за інвесторів у світі. Коли менше місяця тому ми святкували відновлення нашої незалежності, мені вкрай бракувало економічного контексту, адже справжню економічну незалежність Україна так і не відновила...

Про національну буржуазію

Сьогодні в Україні святкують день підприємця і від одного офіційного заходу до іншого тільки й чутно, що "підприємці – це кров держави" і що "влада мусить робити все, щоб їм допомагати"...

''Історія нас засудить''. Як Кремль робить з історії елемент гібридної війни

Минулої п'ятниці, 30 липня, поки на Вінниччині екс-суддя Чаус жахав місцевих селян своїм спіднім, у центрі Києва НАБУ влаштовувало погоню за СБУ, Данилюк кулаком псував око Мілованову, а в центрі "урядового кварталу" борці за різноманіття ґендеру (але не обов'язково – статі) люто вимагали уваги, малопоміченою залишилася подія, яка, ризикну припустити, варта значно більшої уваги, ніж вся вищеописана "клінічна одіссея" передостаннього дня липня...