УКРОБОРОНПРОМ: Проблема #1. Недосконала система ціноутворення на товари і послуги військового призначення
Рік тому я очолив у "Укроборонпромі" напрям координації взаємовідносин з державними органами влади. Сьогодні у зону моєї відповідальності входить також управління активів та корпоративних права Концерну.
Брак часу та чутливість галузі не завжди дозволяють вчасно та якісно розповісти, чим саме ми опікуємось. Найближчий тиждень я намагатимусь виправити це і спробую простою мовою розказати про найбільш болючі проблеми наших підприємств.
Отже. Ми не займаємось виробництвом озброєння та військової техніки. Наша головна мета – захист майна, просування інтересів та створення максимально сприятливих умов для розвитку підприємств Концерну. До нас стікаються найбільш болючі проблеми "Укроборонпрому": від узгодження конфліктних питань з замовниками та вчасного надходження казначейських платежів, до лобіювання нашого бачення у законодавчому процесі.
Такий собі центр невідкладної допомоги, адвокації та антикризового менеджменту для усіх підрозділів та підприємств Концерну.
Мета цих та наступних дописів – не збір лайків про чергову "зраду", а актуалізація проблем. У кожної з них є конкретне рішення, викладене та надіслане відповідним органам влади офіційним шляхом.
ПРОБЛЕМА #1 НЕДОСКОНАЛА СИСТЕМА ЦІНОУТВОРЕННЯ НА ТОВАРИ І ПОСЛУГИ ВІЙСЬКОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
Проблема ціноутворення на продукцію військового призначення є однією з ключових у процесі забезпечення фінансової стабільності оборонних підприємств.
Діюча на сьогодні система ціноутворення на продукцію військового призначення – це рудиментарний спадок з колишнього СРСР. Вона не відповідає сучасним реаліям ринкової економіки та потребує вдосконалення.
Припустимо, як формується ціна на продукцію оборонного заводу, припустимо, бронетранспортеру, який держава має намір закупити за гроші платників податків?
Підприємство формує розрахунково-калькуляційні матеріали з орієнтовною ціною продукції. Ця ціна закріпленюється у контракті, який завод укладає з Міноборони. Контракти укладаються на рік і довше, оскільки зазвичай виробничий цикл виготовлення військової продукції (або великої її партії) досить довгий.
Продукцію починають виготовляти, але гроші за неї надходять частинами – по мірі передачі партій замовнику. Тому, наприклад, купити комплектуючі чи сировину на всю партію за контрактом підприємство не може – не вистачає власних коштів.
За час виконання контракту вартість продукції може змінитися – як зменшитися, так і стати більшою. Тому фактична ціна продукції обраховується вже за підсумками виконання всього контракту.
І, якщо вона більше, ніж орієнтовна вартість, підприємству за це ніхто не доплачує. Різницю заводи покривають за рахунок зменшення власного прибутку.
Як наслідок частішають випадки, коли під час виконання державних контрактів підприємства несуть суттєві збитки. Іноді це призводить до вимушеного банкрутства або взагалі – зупинки заводу.
ЯК ЦЕ ВИРІШИТИ
Вирішення цієї проблеми лежить у зоні відповідальності Міністерства стратегічних галузей промисловості, Міноборони та частково – Мінекономіки.
Наразі необхідно розробити дієвий механізм перегляду орієнтовної ціни контрактів у бік збільшення за наявності документально підтверджених об'єктивних обставин: зміна тарифів, цін на матеріали та комплектуючі вироби, систем оплати праці, мінімальної заробітної плати та інших умов, обумовлених законодавством.
І що важливо, це стосується не лише підприємств "Укробронпрому", й приватних виконавців. Концерн готовий запропонувати такий механізм і неодноразово звертався
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
