''Владычица морская'' Валентина Семенюк як заручниця української політичної фалометрії
Колись я щиро симпатизував цій жінці, як звик a-priori симпатизувати усім україномовним щирим та простомовним жінкам з Центральної України. Вона мені здавалася людиною з цікавим політичним майбутнім: я думав, що вона – СПРАВЖНЯ. Як СПРАВЖНІМ здавався і голова її партії – Олександр Мороз. Навіть хотів про неї щось написати для "Независимой газеты" (але так і не написав).
Хто б міг подумати, що головна мрія цієї жінки-соціалістки – аж ніяк не сподобатися мені та десяткам мільйонів інших "маленьких українців" та "маленьких росіян", а обійняти провідну держкапіталістичну посаду та зайнятися тим, чого будь-який соціаліст повинен жахатися, наче чуми – передачею власності приватним власникам! Зробити кар'єру, наче одна пушкінська героїня:
Не хочу быть вольною царицей,
Хочу быть владычицей морскою...
І потім на цій посаді наробити ТАКОГО!...
Я-то думав, вона тепер із своїм новообретенним чоловіком гріється під сонцем на якомусь банановому острові в Індійському океані та жує кокоси. А вона, виявляється, продовжує РОЗРУЛЮВАТИ.
Ющенко, певно, давно б її звільнив – навіть без заведення кримінальних справ, зробивши все юридично коректно. Якби на цьому шляху не було би Балоги та Тимошенко. Але ці двоє з'явились. Тож тепер починається стара, а може навіть вічна для української політики тема: двовладдя. В Росії цю саму "владычицу морскую" вже б давно замочили (в політичному вимірі, звісна річ) – бо влада завжди повинна бути єдиною (або принаймні мати такий імідж). А в Україні президент та прем'єр будуть буцатися аж до нестями! Поки все не пробуцають. Може в цьому є українська перевага – що все обійдеться без танків. Але тримати на цій посаді таку от діячку лише для того, аби погратися з прем'єром у фалометрію – це витрати виробництва української політичної системи. Крім того, важко сказати достеменно, хто і яким саме чином підключений до отих цікавих процесів в приватизаційних справах.
Єдине, що можна сказати однозначно, так це кінець цієї казки:
Долго у моря ждал он ответа,
Не дождался, к старухе воротился -
Глядь: опять перед ним землянка;
На пороге сидит его старуха,
А перед нею разбитое корыто.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
