Загибель імперії. Сумний урок для України від духівника Путіна
Дорогі друзі!
Нещодавно по російському державному телеканалу РТР показали фільм "Гибель Империи. Византийский урок". Автором є архімандрит Тихон (Шевкунов) – настоятель Сретенського монастиря у Москві, вважається духівником Путіна.
Фільм багато кому здався пропагандистським фуфелом – "фофудьєй", агітпропом, телесимулякром. Навіть лексика, що присутня в фільмі відносно реалій Візантійської імперії XV століття ("стабилизационный фонд", "вертикаль власти", "олигархи") є постмодерновим стьобом, приколом, іронією. Там простежується і певне ідеологічне замовлення (проте, скоріше, автор намагався "влучити" в провладну ідеологічну стезю або навіть певним чином долучитися до її творення).
Звісно, він не є науково-популярним, оскільки там немає наукової достовірності: це телепубліцистика й історичний детектив водночас. Це сумна притча про сучасну російську політику через аналогії з візантійською історією.
Але у фільмі є дуже цікава та актуальна для України ідея: що в політиці, в державотворенні актуальним є саме духовний максималізм. Що поза сакральним, метафізичним виміром держава втрачає сокровенний смисл існування і перестає існувати. І що духовна зрада завжди породжує смерть та небуття. Візантія, як відомо, загинула через 14 років після укладання Флорентійської унії...
Особисто у мене фільм викликав неоднозначну реакцію – як у людини, що дуже сильно поважає історію Візантії і яка має невеличке уявлення про візантійську матеріальну та духовну культуру.
Там, як на мене, є два неприємні моменти: тенденційність у паралелях Візантії і Росії та відверті помилки у візантійській та слов'янській історії.
До речі, там говориться про те, що найкраща візантиністика була в Російській імперії і що після революції усі візантиністи виїхали на еміграцію, а хто не виїхав – замочили.
І лише 1943 року за вказівкою Сталіна системне вивчення Візантії поновлюється.
Мене завжди цікавило питання: чому в Україні немає більш-менш пристойних досліджень Візантії? Чому Візантія, візантійська тема неактуальні – хіба що у вигляді лайки про нібито "візантійську" політику Кучми, Януковича та Ющенка?
І це при тому, що:
1. Саме Україна була однією з головних транзитеров візантійської культури (принаймні, так було у XVI-XVII століттях).
2. В Україні є, здається, найбільша у світі збережена візантійська мозаїка (у соборі Св. Софії).
3. Один з найбільш шанованих у світі візантологів – американський дослідник українець п. Ігор Шевченко.
Отже, цей фільм буде повторено по РТР завтра, у суботу, 9 лютого, о 9.25 (за мск часом). Не факт, що це покажуть по каналу РТР-Планета, який є в кабельних мережах України. Але якщо комусь доведеться переглянути це кіно, цікаво було б почути враження.
Деякі рецензії та рефлексії на цей фільм є тут:
http://www.apn.ru/publications/comments19114.htm
http://www.pravoslavie.ru/smi/35.htm
http://www.goroskop.ru/tv/events/11507899/
http://kuraev.ru/smf/index.php?topic=119528.0
http://www.portal-credo.ru/site/?act=monitor&id=11744
http://www.gazeta.ru/culture/2008/01/28/a_2606657.shtml
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
