Яскраві враження (1): Сорочинський ярмарок-2008
З сьогоднішнього дня на моєму блозі розпочинається нова "лінійка" матеріалів, присвячених різноманітним яскравим враженням. Звісна річ, блог на УП – це не ЖЖ і не Одноклассники.ru, себто не місце для виставляння власних котів, собак, відпочинку з друзями та т.ін. Це, як я розумію задум УП, – місце для актуальної суспільної дискусії. Тож серед моїх яскравих вражень будуть не інтимно-приватні, а громадсько-публічні, себто такі, які мають значення не лише для мене та моїх друзів, а для необмеженого кола читачів та громадськості.
Отже, вчорашній день (14 серпня) на Сорочинському ярмарку, яким побачив його мій фотоапарат.
Слід зазначити, що цей ярмарок – надзвичайно цікаве дійство. І хоч воно кожен рік повторюється з невеликими змінами, особисто мені там завжди подобається (хоча розумію і його проблеми та недоліки).
Тільки треба там розрізняти три досить різні явище: традиційне народне мистецтво, лубок та кіч. Інколи це буває не так просто. Отож
Якби я був власником КрАЗу (заводу), по Києву їздив би на продукції власного виробництва...
Не так давно я мріяв про кришу з очерету, а не з металочерепиці...
Про отаке щастя я й не мріяв, але дубові діжки – то дуже класно:
На жаль, цього року на ярмарку не було сільськогосподарської частини. Дуже шкода, тож оці два видовища (другий – наприкінці) з ярмарку минулого року:
Опішнянське гончарство, що в минулі роки було занепало, оце потроху ніби-то відроджується:
Ігор Пошивайло – автор чи не найцікавішої дослідницької книги про гончарство:
Видатний опішнянський гончар Михайло Китриш:
А оце-таки кіч:
Купив собі дуже цікавий глечик:
Його автор – такий гончар з Пирятина Полтавської області Ігор Іванюк.
Глечик досконалий з технічної точки зору: тонкий, дзвінкий, досконала і традиційна для Лівобережної України форма, випалений на гарному обладнанні, вироблений без свинця (тож такі глечики охоче купляють для дорогих українських ресторанів), але не з традиційним українським, а із стилізованим трипільським орнаментом. Тож це такий своєрідний етно-хай-тек.
Підозрюю, з подібним поясненням така штука сподобається Ющенку. Тож хто хоче йому подарувати щось цікаве, недешеве, традиційне і одночасно сучасне – щось таке, що йому точно сподобається, гляньте на ці глечики пирятинського гончаря. (Дві файні косівських вовняних підстилки, на яких стоїть глечик на фото, теж купив недалеко у гуцулів.)
Тож не гайте часу – гайда на Сорочинський ярмарок!
Завтра там буде Вітор Ющенко, тож буде дуже тяжко – буде повно охорони, всілякої придворної челяді та ін.
Моя і Ющенка любов – решетилівське килимарство та сорочки:
Пам'ятаю, раніше Ющенко був зовсім іншим. Навіть на ярмарок у 2005 році приїхав без такої кількості охорони і ходив як проста смертна людина. Я навіть випадково зіштовхнувся з ним біля якихось народних майстрів. А охоронці та уся челядь бігла не навколо нього, а як хвіст – за ним. Я ще подумав: отим і відрідняється Україна од Росії, що в РФ таке в принципі неможливо – зіштовхнутися випадково з президентом біля вишиванок чи глечиків. Завтра ви зможете оцінити – чи ще можливе таке в Україні?
P.S.
Інтернет-конференція, що пройшла в агентстві "Новини Полтавщини", викладено у 5 частинах на http://www.regionnews.poltava.ua/
P.P.S.
Я так понимаю, эти уроды делают ВСЁ, чтобы приучить россиян к мысли о ВОЗМОЖНОСТИ И ДОПУСТИМОСТИ РОССИЙСКО-УКРАИНСКОГО КОНФЛИКТА.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
