Щиро вітаю Віктора Ющенка з важливою перемогою – збереженням Інституту проблем міжнародної безпеки!

Підписання Указу Президента України N1107/2008 від 27 листопада 2008 року, згідно якого Національний інститут проблем міжнародної безпеки збережений як юридична особа, – це справжня перемога розуму та стратегічного мислення! Позбавити Україну та вищі органи державної влади в період світової кризи, в період загострення міжнародних відносин, в період погіршення російсько-українських відносин такого мозкового центру, яким є Національний інститут проблем міжнародної безпеки, – це означає для влади справжнє харакірі.

Себто мова вже не про кидалово власного народу (це вже давно не вважається за щось неймовірне чи забобонне), а про просте, банальне, тихе самогубство.

Бо знищення цього інституту, як і аналогічні кроки щодо інших, – це саме самогубство влади. Відмова од самогубних кроків – важлива перемога влади та особисто президента!



Вадим Карасьов трохи не просікає фішку, коли говорить, що великі академічні інституції застаріли і не відповідають духу часу, а що потрібні лише такі венчурні think-tank, які називаються як класики американського року і мають офіси в приміщенні готелю "California" та в інших аналогічних тусовочних місцях.

Ні, Вадиме, потрібні всякі – і академічні, і навколоакадемічні (галузеві), і невеличкі аналітичні контори. Більше того, навіть велика аналітична контора, яка-небудь RAND-corporation, не в силах замінити незаангажовану науку. Крім того, різним закладам навіть в одній сфері властиві різні підходи. Скажімо, у Москві на ниві теоретичної політології підв'язається, може, з десяток різних закладів: МГИМО (У), УДН, ИМЭМО РАН, Институт Европы РАН, Институт социологии РАН, ГУ-ВШЭ, Институт США и Канады РАН, соцфак и философский факультеты МГУ, РГГУ, мій рідний РАГС та ще багато інших. І нікому не тісно – у кожного закладу є своя специфіка, свої особливості, свої підходи, свої відомі фронт-мени. Ну і дармоїдами ці установи не назвеш. Можна лише корити владу, яка мало дослуховується до них та намагається зекономити на людському капіталі.

Ну а щодо української ситуації, то хіба може бути здивування, що Україна, в якій закривають наукові заклади, програє навіть дуже виграшні для себе політичні комбінації? Українських політиків у міжнародних стосунках іноземні колеги нерідко розводять як лохів, а їм навіть порадитися не буде з ким.

Тому рішення п. президента мені здалося хоч якимсь позитивом – на тлі всього того, що відбувається в Україні (наприклад, на тлі його згоди очолити політичну партію). Сподіваюся, що у цих людей з НІПМБ буде все гарно – що інститут буде збережений не лише як юридична особа, а як заклад – з фінансуванням та приміщенням на Печерську.

Тож щиро вітаю!

Нижче – реакція співробітників Національного інституту проблем міжнародної безпеки, яких я теж щиро вітаю з президентським указом!

=======================================================

Шановні, колеги, друзі, члени українського експертного співтовариства!

На нашій вулиці свято! Указом Президента України N1107/2008 від 27 листопада 2008 року Національний інститут проблем міжнародної безпеки збережений як юридична особа.

Колектив Інституту висловлює щиру подяку всім тим, хто в цей складний для нас час активно протидіяв спробам ліквідації такої експертної структури як Національний інститут проблем міжнародної безпеки, хто кваліфікував цей акт як потенційне рейдерство проти інтелектуального капіталу країни під приводом "боротьби за державні інтереси".

Низький уклін всім представникам наукової спільноти, які проявили солідарність та розуміння зростаючої ролі інтелектуального потенціалу держави в складні, кризові періоди історії. Тим самим Ви створили необхідні передумови для виконання заповіту видатного педагога та діяча Яна Амоса Коменьского, який в епоху катастрофічної Тридцятилітньої війни висунув проект Collegium Pansophicum'у, або Проект солідарності вчених всіх поколінь та всіх країн.

Консолідована позиція вітчизняних та закордонних науковців, державних, політичних та громадських діячів, їх зріла громадянська позиція засвідчила, що в Україні дійсно є і діє інтелектуальна еліта. А це живить надію, що бажання окремих чиновників влаштовувати "перетягування ковдри" і міжвідомчі "розбори" під прапором боротьби за державні інтереси буде наштовхуватися на послідовну і потужну протидію наукової спільноти, експертного середовища, ЗМІ та громадських організацій.

Ми хочемо подякувати всім представникам експертного товариства України та її журналістського корпусу, які через призму державного менталітету оцінили всі негативні наслідки подібних кроків для національної безпеки України, їх руйнівний вплив на підготовку фахівців в цій галузі. Ми вдячні Вам не тільки за Вашу підтримку, але й за те, що Ви знайшли у собі мужність публічно висловити свою експертну та громадянську позицію.

На думку приходить відомий вислів письменника Бруно Ясинського:

"Не бійся ворога, він може тільки вбити тебе.

Не бійся друга, він може тільки зрадити тебе.

Бійся байдужих. Вони самі нікого не зраджують і не вбивають.

Але тільки з їх мовчазної згоди існують на землі зради і вбивства".

Шановні друзі! Впевнені, що Ваш моральний вибір та Ваша громадянська позиція заклали прецедент захисту інтелектуальних надбань молодої держави від зазіхань чиновницьких апаратних ігор, а це втілює у нас впевненість, що подібна ситуація не повториться в майбутньому.

Наші двері завжди відкриті для Вас.

Трудовий колектив НІПМБ

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.