Екс-мер Карлівки Сергій Яковенко – політв'язень найновіших часів?

До когорти політв'язнів останніх років, судячи з усього, слід ще додати колишнього мера Карлівки Полтавської області Сергія Яковенка. Його заарештували 31 серпня 2010 року – напередодні місцевих виборів – аби він, харизматичний дядька та народний улюбленець, не мав змоги переобратися на новий термін.

З того часу минуло півтора роки – але людину так і не випустили. Більше того, приговорили до 5 років ув'язнення.

До слова, Сергій Яковенко – член та активіст УНП Юрія Костенка. А мером Карлівки став кандидат від "правильної" політичної сили...

Отже, обставини цієї справи – в інтерпретації Ганни Довгошей та Іллі Василенка.

_____________________



Ганна Довгошей

ЕКС-МЕРА КАРЛІВКИ ЗАСУДИЛИ ЗА ХАБАР, ЯКОГО НЕ ЗНАЙШЛИ

5 років ув'язнення – несправедливий вирок, вважає Сергій Яковенко і готується подавати на апеляцію

Нагадаємо, 31 серпня 2010 року співробітники Київського УБОЗу за санкцією Генеральної прокуратури затримали міського голову Карлівки Сергія Яковенка за підозрою в корупції. Йому інкримінували отримання хабара в особливо великих розмірах (ч. 2 ст. 368 КК України) – 10 тисяч доларів за вирішення земельних питань для харків'янина Михайлова. Саме останній повідомив правоохоронців (столичний УБОЗ та Генпрокуратуру) про факт порушення законодавства.

У будинку екс-мера свого часу був проведений обшук, але нібито отриманих ним грошей так і не знайшли. Під час слідства Сергія Яковенка тримали у СІЗО Полтавського ГУБОЗ.

Координатор руху "Громадянський опір" у Карлівському районі Ілля Василенко давно збирає матеріали по цій справі і своїми спостереженнями поділився з "Полтавщиною".

За його словами, кримінальна справа від 26 липня 2010 року проти мера міста була порушена навмисно саме напередодні виборів, а затримання відбулось в останній день відпустки, за 10 днів до початку виборчої кампанії. Сергій Яковенко у 2010 році головою Карлівської міської організації Української Народної Партії. Він мав намір балотуватися на посаду мера Карлівки вдруге. Хоча опоненти Яковенка політичних мотивів у його кримінальній справі не бачать.

- Цікавим є те, що міського голову затримали не в робочому кабінеті чи в міській раді, а в районному відділі міліції під час розмови з черговим та працівниками Карлівського РВ. Це на суді підтвердив слідчий Генпрокуратури полковник Беляков, додавши, що руки затриманого не світилися від фарби, якою покропили гроші. А затримувати мера приїхали на двох автомобілях бійці спецпризначення, вся операція проходила в повній таємничості, – розповів Ілля Василенко. – До того ж перед цим у міську раду з перевірками приїздили обласні КРУ, СБУ та УБОЗ і ніяких порушень в роботі міськради, а також мера не виявили. В таких умовах не є логічним брати хабарі та ще напередодні виборів.

Згодом Сергія Яковенка було переведено до Харківського СІЗО нібито для проведення слідчих дій, які, за словами мера, ніхто не проводив. Пізніше Верховний суд з кримінальних справ виносить Постанову, щоб кримінальну справу Яковенка розглядав Харківський апеляційний суд, а той в свою чергу ухвалює рішення про те, щоб справу розглядав Дзержинський районний суд Харкова.

- Після закінчення двомісячного терміну утримання Яковенка під вартою почалися відбуватися дивні речі, а саме,слідчі подали клопотання про продовження утримання під вартою підозрюваного, аргументуючи тим, що нібито він буде перешкоджати слідству. І суд продовжив термін тримання Яковенка під вартою (до 4 листопада 2010 року). В грудні 2010 року досудове слідство було завершено і кримінальну справу було передано на ознайомлення в Генпрокуратуру. Сам суд, а точніше попереднє слухання розпочалося в березні 2011 року. Потім суд переносився кілька разів з причини хвороби судді. Друге засідання відбулося в травні. Потім суддя пішов у відпустку і суд продовжився восени, – говорить Ілля Василенко.

До речі, мешканець Харкова Михайлов, який нібито давав хабар Яковенку, був перекваліфікований із статусу свідка на статус потерпілого. Під час судового розгляду справи він раптово звернувся в лікарню за допомогою, бо в нього загострилася якась психічна хвороба, підкреслив Ілля Василенко.

У ході судового слідства були допитані працівники міської ради, свідки, поняті, які говорили про, те що у підозрюваного грошей не вилучали і руки не світилися. Крім того, адвокат Яковенка неодноразово звертався до суду з клопотанням про виклик для допиту в якості свідка слідчого Генпрокуратури Белякова: адже потрібно було дізнатися про те, де ж подівся відеозапис затримання Яковенка, з усіма подробицями, в тому числі фактом відсутності фарби на руках підсудного та запакуванням речових доказів. Відеозапис не був долучений до матеріалів кримінальної справи.

Чергове судове слухання відбулося 20 лютого 2012 року. На нього, нарешті, в примусовому порядку був доставлений колишній слідчий Генпрокуратури Беляков. В ході судового розгляду йому, зокрема, запитали про зникнення відеозапису затримання мера. На що він відповів, що не знає, де перебуває запис. До речі, гроші-хабар так ніхто і не знайшов, тому виникає питання – а чи були вони взагалі?

27 лютого 2012 року відбулися судові дебати, суд взяв перерву до 5 березня, щоб підготовити вирок по справі. І на минулому тижні Дзержинський районний суд Харкова на основі заяв потерпілого Михайлова виніс вирок у справі Яковенка: 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна та забороною займати державні посади протягом 3 років. Хоча прокурор просила позбавлення волі на 8 років.

Перелік претензій підсудного Яковенка до слідчих виглядає так:

- не було знайдено самих грошей,

- його не було затримано на місці передачі хабара,

- загадково зник відеозапис, який свідчить на користь Яковенка,

- руки підозрюваного не світилися від фарби, якою обробили гроші,

- особисті речі, зокрема, барсетка, не були опечатані в присутності підозрюваного.

До справи є багато питань, які не на користь тих, хто її розслідував. Влітку 2011 року слідчі, які займалися цією справу, в тому числі і Беляков, були звільнені з Генпрокуратури за те, що вели розслідування не належним чином. Тому кримінальну справу проти екс-мера Карлівки потрібно закрити. Так вважає адвокат підсудного, сам Яковенко і більшість мешканців Карлівки. Я також приєднуюся до цієї думки, – зазначає Ілля Василенко.

Анна ДОВГОШЕЙ, "Полтавщина"

http://www.poltava.pl.ua/news/15117/

______________________

ДОСЬЄ:

ЯКОВЕНКО СЕРГІЙ МИХАЙЛОВИЧ,

народився 1961 р. у м. Карлівка Полтавської області, в родині робітників. Українець. Освіта вища економічна. Закінчив Карлівську школу N3. Після закінчення СПТУ працював трактористом на місцевому механічному заводі. З 1982 р. – водієм у Карлівському побуткомбінаті, слюсарем на механічному заводі. Заочно здобув спеціальність викладача фізвиховання в Івано-Франківському технікумі фізкультури. За цим фахом викладав у закладах профтехосвіти. Ще працював майстром виробничого навчання. З 1993 р. займався тренерською роботою, спеціалізуючись на важкій атлетиці (гирьовий спорт та пауерліфтинг). У 1985 р. виконав норматив майстра спорту з важкої атлетики. Підготував багато розрядників, кандидатів у майстри спорту, трьох майстрів спорту, двох майстів спорту міжнародного класу. Очолює Карлівську міську організацію Української Народної Партії. У 2005 р. закінчив Полтавську держ. аграрну академію за спеціальністю "Менеджмент організацій", здобувши кваліфікацію економіста-менеджера. У 2006- 2010 рр. Карлівський міський голова. Має дружину, двох дітей.

______________________

Ілля Василенко

ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРАВОСУДДЯ

31 серпня 2010 року співробітники Київського УБОЗу за санкцією Генеральної прокуратури затримали міського голову м. Карлівка Полтавської області, за сумісництвом голову Карлівської міської організації Української Народної Партії Сергія Яковенка, за підозрою в корупції.

Йому інкримінували отримання хабара в особливо великих розмірах (ч. 2 ст. 368 КК України). В його будинку був проведений обшук, грошей так і не було знайдено. Під час слідства Сергія Яковенка тримали у СІЗО Полтавського ГУБОЗ.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 3 вересня 2010 року було вирішено продовжити утримувати Сергія Яковенка під вартою строком на два місяці до завершення слідства (до 4 листопада 2010 року).

Слід зазначити, що С. Яковенко мав наміри повторно балотуватися на посаду міського голови, і за попередніми опитуваннями мав велику підтримку виборців міста. Цей факт наштовхує на думку, що кримінальна справа від 26. 07. 2010 р. проти мера міста була порушена навмисно саме напередодні виборів, а затримання відбулось в останній день відпустки, за 10 днів до початку виборчої кампанії. Цікавим є те, що міського голову затримали не в робочому кабінеті чи в міській раді, а в районному відділі міліції під час розмови з черговим та працівниками Карлівського РВ, це на суді підтвердив слідчий Генпрокуратури полковник Беляков, додавши, що руки затриманого не світилися від фарби, якою покропили гроші. А затримувати мера приїхали на двох автомобілях бійці спецпризначення, вся операція проходила в повній таємничості. І тут цю операцію провалили з тріском самі ж правоохоронці! Питання, чому все так вийшло, що цілий загін спецназу не зміг затримати підозрюваного мера, який ні про що не здогадувався? Можливо тому, що справа ця проводилася поспіхом напередодні виборів і головним в ній було зняти з виборчих перегонів сильного конкурента.

Потрібно зазначити, що столичний УБОЗ та Генпрокуратура миттєво відреагували на заяву скаржника Михайлова про вимагання від нього хабара мером Карлівки. Правоохоронці так поспішали, що напевно забули про те, що згідно закону потрібно провести оперативно дослідчу роботу!

Питання в тому, що ми прості громадяни платимо податки, щоб утримувати правоохоронців, які бездарно виконують свою роботу! Як піймати серійного вбивцю, або виїхати за викликом до когось на допомогу не має бензину, а як по команді політика затримати політичного опонента тут залюбки! І бензин знаходиться і гроші на дорогі іномарки, на яких їздять спецназівці! Все у них є! Задуматися треба над тим, яку країну ми будуємо? Напевно, поліцейську.

До того, як порушили кримінальну справу, у міську раду з перевірками приїздили обласні КРУ, СБУ та УБОЗ і ніяких порушень в роботі міськради, а також мера не було виявлено. В таких умовах не є логічним брати хабарі та ще напередодні виборів, знаючи при цьому, що опоненти мають великий вплив.

Згодом Сергія Яковенка було переведено до Харківського СІЗО нібито для проведення слідчих дій, які за словами мера ніхто не проводив. Пізніше Верховний суд з кримінальних справ, який очолює рідний брат генерального прокурора, виносить Постанову, щоб кримінальну справу С. Яковенка розглядав Харківський апеляційний суд, а той в свою чергу ухвалює рішення про те, щоб справу розглядав Дзержинський районний суд Харкова.

Після закінчення двомісячного терміну утримання С. Яковенка під вартою почалися відбуватися дивні речі, а саме,слідчі подали клопотання про продовження утримання під вартою підозрюваного, аргументуючи тим, що нібито він буде перешкоджати слідству. І суд продовжив термін тримання Яковенка під вартою!

Крім того в кримінальній справі в якості речового доказу почала фігурувати барсетка С. Яковенка, що має ознаки фарби, якою кропили гроші. До того про неї ніхто не згадував, сам Яковенко на суді заявив, що її було вилучено з порушеннями, бо слідчі її не запакували належним чином, як того вимагає процедура. Тому можна припустити, що її було покроплено фарбою без перешкод через два місяці після затримання! Окрім того, під час досудового слідства, до дружини С. Яковенка надійшов анонімний лист з погрозами. В ньому йшлося про те, що невідомі вибили свідчення проти Яковенка у працівників міської ради та сусідів. Також пропонувалося взяти на себе провину за злочин, і подумати про свою сім'ю та малолітніх дітей. В листі прямо було сказано, що в разі відмови вони розправляться з дружиною та дітьми. Також було сказано, що за його родиною ведеться стеження. Цей лист надійшов 10 листопада 2010 року. В той час, коли завершився термін визначений судом тримання підозрюваного під вартою. Це дає підозри на те, що в слідчих не має більше аргументів по справі.

За неофіційною інформацією та в приватних розмов з людьми, стало відомо, що з Києва приїхали слідчі, які допитували не тільки працівників міської ради, а й учнів ПТУ-50, які ходили тренуватися в спортзал до мера. На учнів чинився тиск з боку слідства і вимагалося дати свідчення проти міського голови. Пізніше про це на суді сказав один із слідчих. але зазначив, що всі, кого вони допитували, давали покази добровільно, і що ніхто нікого не залякував. Про учнів ПТУ- 50 він не згадав. Говорять, що слідчі мали доступ до архівів районного суду та прокуратури, їх цікавили всі справи по міській раді. Очевидно шукали додаткових зачіпок на випадок того, якщо справа розсиплеться ще на досудовому слідстві. Сергій Яковенко вважає, що слідчі таким чином заповнювали прогалини, які вони допустили. Про це він заявив під час чергового судового слухання.

В грудні 2010 року досудове слідство було завершено і кримінальну справу було передано на ознайомлення в Генпрокуратуру. Сам суд, а точніше попереднє слухання розпочалося в березні 2011 року. Потім суд переносився кілька разів, з причини хвороби судді. Друге засідання відбулося в травні. Потім суддя пішов у відпустку і суд продовжився восени...

Тим часом мешканець Харкова Михайлов, який стверджує, що давав хабар меру в розмірі 10 тис. дол. США, був перекваліфікований із статусу свідка на статус потерпілого. Раптово звернувся в лікарню за допомогою, бо в нього загострилася якась психічна хвороба! Лікарі прийняли рішення про стаціонарне лікування Михайлова. Таким чином він перестав відвідувати судові слухання, замість нього це почав робити адвокат. Адвокат С. Яковенка не раз звертався до суду з клопотанням, викликати лікарів та заввідділенням лікарні, в якій перебуває Михайлов, для дачі свідчень щодо його психічного стану. Але суд щоразу відхиляв клопотання, посилаючись на таємницю діагнозу потерпілого. Тому про його психічний стан можна тільки здогадуватися, але ніхто не перевіряв його, коли той написав заяву на мера! А даремно, можливо він давно страждає на психічні розлади і не може давати належну оцінку своїм діям. Хоча, як відомо за законом, той хто дає хабар, теж має нести кримінальну відповідальність.

В ході судового слідства були допитані працівники міської ради, свідки, поняті, які говорили про, те що у підозрюваного грошей не було вилучено і руки не світилися. Крім того адвокат підозрюваного Яковенка не одноразово звертався до суду з клопотанням про виклик для допиту в якості свідка слідчого Генпрокуратури Белякова. Але Беляков не з'являвся, хоча місце прописки було відоме прокуратурі, тим самим затягував розгляд справи по суті, адже потрібно було дізнатися про те, де ж подівся відеозапис затримання С. Яковенка, з усіма подробицями, в тому числі фактом відсутності фарби на руках підсудного та запакуванням речових доказів. Бо відеозапису не було долучено до матеріалів кримінальної справи. Протягом всього судового процесу адвокат Яковенка подавав клопотання, щодо зміни запобіжного заходу утримання під вартою на підписку про невиїзд, але прокурор щоразу заперечувала цьому, мотивуючи тим, що підсудний може чинити тиск на свідків, зокрема на розшукуваного слідчого Белякова! Тому суд відхиляв клопотання адвоката. Чергове судове слухання відбулося 20 лютого 2012 року. На нього, нарешті, в примусовому порядку був доставлений колишній слідчий Генпрокуратури Беляков. В ході судового розгляду йому було поставлено кілька питань, зокрема, про зникнення відеозапису затримання мера. На що він відповів, що не знає, де перебуває запис, а також гроші, які нібито були вилучені. До речі, гроші так ніхто не показав, тому виникає питання чи були вони взагалі?

27 лютого 2012 року відбулися судові дебати, суд взяв перерву до 5 березня 2012 року, щоб підготовити вирок по справі.

Сам Сергій Яковенко вважає цю справу замовленням від його політичних конкурентів, з метою усунення його як кандидата на посаду міського голови, на місцевих виборах 2010 року. Яковенко також вважає, щодо судове слідство велося з грубими порушеннями процесуальних норм та законодавства, тому він не довіряє слідчим Генпрокуратури, які не змогли довести факт корупції, а також не змогли пред'явити суду прямі докази своїх припущень, на яких побудована вся кримінальна справа. Перелік претензій підсудного до слідчих виглядає так: не було знайдено самих грошей, не було затримано підозрюваного на місці передачі хабара, загадкове зникнення відеозапису, який свідчить на користь Яковенка, руки підозрюваного не світилися від фарби, якою обробили гроші, особисті речі, зокрема, барсетка, не були опечатані в присутності підозрюваного. Крім того поняті, яких привезли із собою слідчі з інших районів Полтавської області, свідчать на користь Яковенка.

Тому до справи є багато питань, які не на користь тих, хто її розслідував. Влітку 2011 року слідчі, які розслідували цю справу, в тому числі і Беляков, були звільнені з Генпрокуратури, за те, що вели розслідування не належним чином. Тому кримінальну справу проти ексмера Карлівки потрібно закрити. Так вважає адвокат підсудного, сам Яковенко і більшість мешканців м. Карлівка. Я також приєднуюся до цієї думки.

Але 5 березня 2012 року Дзержинський районний суд Харкова на основі слів, припущень та заяв потерпілого Михайлова, виніс вирок у справі С. Яковенка: 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна та забороною займати державні посади протягом 3 років. Хоча прокурор просила позбавлення волі строком 8 років.

Адвокат та сам підсудний не згодні з вироком суду, тому будуть подавати апеляцію. Висновок є очевидним, що звинувачення ґрунтується на припущеннях, словах, здогадках, а не на фактах та прямих доказах. Це є небезпечним сигналом для суспільства.

Ілля Василенко

http://varta.kharkov.ua/authors/vasylenko/1088120.html

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.