Технологія зупинення Партії Регіонів, або Як викликали дух холодноярця Горліса-Горського на його полтавській батьківщині

Кожен прожитий день наближає катастрофу України.

Вже мало сумніву, що в Орди в новій раді буде конституційна більшість, що вони скасують вибори президента, і що Україну може врятувати лише велике народне повстання проти Орди або заступництво ангельського сонму.

Тому тіні героїв та небесних молільників за Україну все частіше спускаються на землю.

Надзвичайно цікавою постаттю є Юрій Горліс-Горський (1898-1946) – він одночасно і воїн, і рефлексуючий інтелігент (письменник, автор "Холодного Яру"), і розвідник, і авантюрист. Тобто Хемінгуей, Шолохов, Джеймс Бонд, Штірліц та багато хто ще одночасно.

Постать аж надто цікава та симпатична, особливо в контексті боротьби влади та квазі-опозиції.

Тож симптоматично, що ця людина нагадала про себе в такий час, коли Україна опинилась на межі неіснування.

А звідки походить Горліс-Горський – ніхто не знав.

І от вчора це стало відомо всьому людству: село Демидівка Решетилівського району Полтавської області – батьківщина Горліса-Горського, якого справжнє прізвище – Городянин-Лісовський. Як виявилось, люди з таким прізвищем і досі живуть в цьому селі, причому одна з таких – відома журналістка на ім'я Тетяна Городянин.



(посередині – п. Лариса Лісовська, донька Горліса)

А село – ледь жевріє, скрізь – покинуті хати, концептуальний занепад та ледь-ледь де блимають відблиски життя. Офіційно у селі живе з півтисячі людей, але реально – ну мабуть удвічі менше.

Відомість про те, що у селі пройде надзвичайний захід – наукова конференція, присвячена найвідомішому земляку-герою, була рознесена заздалегідь – особливо покладались на голову сільради та на директора місцевої школи. Але директор сказала, що цей незрозумілий Горліс – він же якийсь там петлюрівець – хіба можна його популяризувати?

А голова сільради Ярема Василь Миколайович, як переказали його підлеглі, дуже-дуже і тяжко-тяжко хворий на застуду, так що познайомитись з поважними приїжджими з Полтави, Києва, Москви та Лос-Анжеліса ну нема ніякої змоги.

Ну і з районного начальства з Решетилівки теж нікого не було (як і з обласного) – адже, не Янукович і не Азаров приїздить, а якісь там клоуни та про-заїки.

Як кажуть знавці місцевих навколополітичних розборок, це одна відома дуже партія місцеве низове начальство так настращала, що вони заховались, наче партизани – ніби зараз не 2012-й, а 1976-й, а то й 1947-й.



Оскільки в селі клуб вже давно здох і дивиться на світ вибитими вікнами та штукатурним целюлітом, поважне зібрання зібралось у єдиному публічному місці села – у приміщенні чи то ресторану, чи то весільно-похоронної банкетної зали.



Найцікавіше, що на заході була присутньою донька Горліса п. Лариса Лісовська, що днями приїхала з США. Батька вона не пам'ятає, бо він загинув за два дні по її народженні.

Але все життя живе в полі його пам'яті та присутності. Як і її мама, дружина Горліса-Горського, яка теж й досі жива-здорова.



Отже, люди приїхали, погомоніли-погомоніли, та й поїхали геть.



(відома журналістка Людмила Кучеренко, п. Лариса Лісовська та доцент Полтавського педуніверситету Віра Мелешко – з журналом "Рідний Край")

Нажаль, в селі нема ніяких згадок про Горліса, та й це мало кого хвилює. Взагалі, людей хвилює переважно робота, заробіток та самогон. Хоча один бізнесмен з Решетилівки пообіцяв дати грошей на пам'ятний знак Горлісу.

Взагалі, Решетилівка, центр унікального народного вишивального та килимного промислу, – поруч, але там теж розруха та занепад.

Але заїхати в село Демидівку таки цікаво – щоб покликати дух холодноярських героїв на захист України від Орди.

Та й зробити це дуже просто.

Отже, якщо ви будете їхати з Києва на Харків (або з Харкова на Київ) отою багатостраждальною авто-євро-трасою, після Решетилівки (це десь майже 300 км. од Києва) за кілька кілометрів в бік Харкова буде поворот направо – біля автобусної зупинки "Кукобівка" (село Кукобівка – ліворуч, за кілька км.). Далі – пару кілометрів між кукурудзяних ланів, і ви – на батьківщині людини-легенди.

В будь-якому разі, саме сьогодні, 27 вересня, виповнюється 66 років з дня загибелі цієї неординарної постаті.

Зараз нема надії ані на кволу, недолугу та лохувату квазі-опозицію, ані на партію Кличка, в якої на тій самій Полтавщині трапився криз та розвал штабів, ані на інших.

Зараз серйозні сподівання можна покладати лише на небесних заступників, на молільників за Україну перед Господом та на духи героїв, що билися за неї насмерть.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.