ХВИЛІ РЕВОЛЮЦІЇ-2013: Зараз час грає проти влади. Але опозиція не доганяє

Хвиля української "Йолочної" революції-2013 зовсім не та, що була на Помаранчевій революції-2004.

Тоді – було відчуття братства та всезагальної любові. Тепер – зосередженість, напруга, очікування.

Тоді – багато людей вірило в те, що "добрий цар" Ющенко – це справжнє щастя – у порівнянні зі "злим царем" Кучмою. Тепер – всі зрозуміли, що надії на "добрих царів" та розумних президентів – марні й ні до чого не ведуть, що єдиноможлива дорога – це "перезавантаження" країни та переформатування неофеодальної політекономічної системи.

Тоді – обирали душею і серцем. Тепер – розумом, логікою, розрахунком.

Тоді – революцію злили. Тепер – є чимало таких, хто готовий після перемоги творити новий соціальний суб'єкт інноваційного розвитку країни – на принципово нових етичних та концептуальних засадах.

Тоді – зі сцени лунала романтична Марійка Бурмака та "Разом нас багато". Тепер – напружена, зморена, замотана, з зірваним голосом співачка Руслана, яка вже не співає, та новий, ще не оприлюднений хіт Майдану-2013 "Разом і до кінця".

Тоді – була Юлія Тимошенко, яка сама домовлялась з "беркутом" на Рибальському острові. Тепер – триголовий опозиційний "Змій Горинич", в якого – шизофренія та когнітивний дисонанс, бо кожна голова хоче в президенти.

Тоді – був парторг великого ракетного заводу, прихильний до культури "шістдесятників". Тепер – зававтобази з кримінальним бекграундом, любитель полювання.

Тоді – силовики перейшли на бік народу і посилили національне єднання. Тепер – ці рядки пишуться в Будинку Профспілок, де чи не усі його насельники чекають цієї ночі силового штурму і деякі вже ходять в касках (за нашою інформацією, повноцінний штурм призначався на 14.00, але потім дали відбій; поки що зачистили лише передові блок-пости та офіс "Батьківщини").

Але все більше й більше вимальовується єдиноможливий шлях перемоги революції: ДЕЛЕГІТИМІЗАЦІЯ БАНДЮКІВ.

Те, що вони провалили підписання асоціації з ЄС, – делегітимізувало їх лише в очах частини населення. Але побиття студентів – розгін Майдану в ніч на 30 листопада – це шок для всієї України (зараз відомо про смерть, як мінімум, двох побитих "беркутами"). Побиття журналістів – шок для всього світу. Можливо, в рамках російської, грузинської, китайської політичних культур подібні "перформенси" владі можуть зійти з рук, але не в Україні.

Верховна влада, самоусунувшись од політичної кризи, запершись в своїх маєтках, переклавши відповідальність на "беркут", втрачає свою легітимність автоматично – не лише в Україні, а в будь-якій політичній системі. Президент, якому нема що сказати своєму народові про безлад в країні, який в цей час шукає собі шляхи для можливого відступу та еміграції – десь неподалік Рубльово-Успенського шосе, який наче непритомний – як у далекому 2004 році від удару яйцем – він легітимний? Якщо країною керують "беркут" та "тітушки" – така влада легітимна?

Узурпація влади шляхом введення надзвичайного стану – це легітимно?

Зараз всі лають опозицію – мовляв, у кожної голови опозиційного "Змія Горинича" свої президентські амбіції, своя логіка розкрутки, своя підкилимна гра.

Так.

Але об'єктивно – зараз час грає на опозицію та Майдан. Кожен крок влади робить її все більш нелегітимною – тепер вже нарешті в очах Заходу. Будь-яка жорстокість на Майдані, будь-чия крапля крові – це квиток у пекло для цього режиму в цілому: тут і зразу.

Враження таке: якщо опозиції вдасться розкачати киян та усю Україну ще й на наступні вихідні, якщо влада буде такою ж заціпенілою, як і зараз, вже сам Захід запропонує опозиції створити Тимчасовий Уряд Народної Довіри – під гарантії його визнання. Запропонує – навіть без розгону Майдану та інших силових дій проти революціонерів. (До речі, свого часу опозиція створила Тіньовий Уряд на чолі з розумним Сергієм Соболєвим. Де ці люди зараз? Розсмоктались?)

...Замість вчора поваленого гранітного Леніна на бульварі Шевченка / Бібікова, за одним з проектів планується встановити скульптуру Богоматері-Оранти. І це дуже правильна ідея, бо поки Київ знаходиться під Її омофором, поки Вона благословляє Україну і весь світ з фрески Софійського собору, кровопролиття не буде. Навіть не зважаючи на тих здоровенних тарганів, що бігають в головах владних крокодилів та виїдають їм залишки мозгів.

P.S.

Усі обставини, імена людей, посади, назви органів та місцевостей є вигаданими. Будь-який збіг з реальними обставинами і реальними людьми є випадковим.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.