В 2014-й – без падлюк та бандюків! (+Як вплине хода зі смолоскипами на імідж України)
Друзі, дякую, що цей 2013 рік Ви були з цим блогом.
Що Ви його читали, думали, рефлексували, слухали музику звідти та дивились кліпи, інколи мені навіть щось відповідали.
Цей рік був аж надто складним – і для України, і для Росії, і особисто для мене.
Україна котилася в прірву і вже, мабуть, бандюки б її доковбасили до кінця, але наприкінці року сталося чудо – мирна безкровна революція та Майдан. Все це дає надію на перезавантаження всього життя (а не лише держави) та нові життєтворчі процеси.
Россия, как представляется, именно в 2013-м прошла точку невозврата. Видимые улучшения могут ввести в заблуждение лишь доверчивых жителей Юго-Восточной Украины, которые искренне полагают, что "Путин делает всё правильно". Хотя и среди россиян немало тех, кто верит ушам, а не глазам (федеральные телеканалы относятся в этом случае именно к "ушам"). Циклопические по своей грандиозности проекты (Южный Поток, Олимпиада в Сочи, 15-миллиардный типа кредит Украине, рассчитанный на геополитический разворот страны и овладение украинской ГТС) лишь поставят Россию в ситуацию СССР, в которой тот оказался где-то году в 1990-м.
Особисто для мене 2013-й аж надто низькорезультативним. Якщо чесно, результативність близька до 0, хоча сподіваюсь у 2014-му розвинути ті процеси, які були закладені у старому році. Сподіваюсь, це торкатиметься також і цього блогу. Зараз у мене вже написано три тексти для нього (про нове розуміння прапору, про гімн та про нові несподівані перспективи Майдану – якщо тільки в новорічну ніч пройде все мирно, без штурмів та провокацій (дай Боже!!!)), сподіваюсь, після Нового Року вони тут з'являться. Так сталось, що за минулий час цей блог став єдиним місцем, де я міг вільно ділитись своїми думками з українськими читачами.
Отже, друзі, у 2014-му бажаю:
Революції – перемоги!
Нам усім – солідарності та синергійного ефекту!
Майдану – не злитися і стати місцем народження нової країни!
Людям в Україні, Росії, Білорусі та інших країнах колишнього СРСР – не боятись, мати честь, гідність, розум та волю до повноцінного життя!
Українському прапору – перевернутись і стати символом нового майбутнього!
Собі особисто – мати сили, час та енергію завершувати те, що починаю.
А владним бандюкам та тітушкам: ДА РАСТОЧАТСЯ И ИСЧЕЗНУТ!
P.S.
Я складно ставлюсь до Степана Бандери та до речей, пов'язаних з його ім'ям. Але готовий визнати, що у середині XX століття відповіддю на сталінський радянський, гітлерівський німецький та польський тоталітаризми міг бути лише західноукраїнський тоталітаризм.
Я не буду казати, як хода зі смолоскипами буде сприйнята на Сході та Півдні України – навіть людьми, які дуже щиро співчувають Майдану і українській революції.
Але хотів би сказати, як це буде висвітлено на російських телеканалах.
Проте, не стану цього робити, бо ви і без мене знаєте, що вони скажуть.
Тож, шановні організатори ходи, зробіть, будь ласка, подарунок Володимиру Путіну, Дмитру Кисельову, Михайлу Леонтьєву, Костянтину Затуліну, Аркадію Мамонтову та ін., а вони вже вас не забудуть!
P.P.S.
Одна знайома, взнавши, що торгівельна мережа "Куліничі" належить політично неприємним людям, влаштувала їм справжній бойкот (на рівні власної родини): відмовилась купувати у "Куліничів" хліб і купила собі маленьку домашню хлібопічку.
P.P.P.S.
Троє знайомих зі Східно-Центральної України, які у житті переважно російськомовні, вирішили під моральним тиском Майдану повністю перейти на українську мову у побуті та публічному спілкуванні (один з них – вчитель у художній школі).
P.P.P.P.S.
Ну і персональне новорічне побажання для бандюка N1 та його найближчого оточення:
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
