В 2014-й – без падлюк та бандюків! (+Як вплине хода зі смолоскипами на імідж України)

Друзі, дякую, що цей 2013 рік Ви були з цим блогом.

Що Ви його читали, думали, рефлексували, слухали музику звідти та дивились кліпи, інколи мені навіть щось відповідали.

Цей рік був аж надто складним – і для України, і для Росії, і особисто для мене.

Україна котилася в прірву і вже, мабуть, бандюки б її доковбасили до кінця, але наприкінці року сталося чудо – мирна безкровна революція та Майдан. Все це дає надію на перезавантаження всього життя (а не лише держави) та нові життєтворчі процеси.

Россия, как представляется, именно в 2013-м прошла точку невозврата. Видимые улучшения могут ввести в заблуждение лишь доверчивых жителей Юго-Восточной Украины, которые искренне полагают, что "Путин делает всё правильно". Хотя и среди россиян немало тех, кто верит ушам, а не глазам (федеральные телеканалы относятся в этом случае именно к "ушам"). Циклопические по своей грандиозности проекты (Южный Поток, Олимпиада в Сочи, 15-миллиардный типа кредит Украине, рассчитанный на геополитический разворот страны и овладение украинской ГТС) лишь поставят Россию в ситуацию СССР, в которой тот оказался где-то году в 1990-м.

Особисто для мене 2013-й аж надто низькорезультативним. Якщо чесно, результативність близька до 0, хоча сподіваюсь у 2014-му розвинути ті процеси, які були закладені у старому році. Сподіваюсь, це торкатиметься також і цього блогу. Зараз у мене вже написано три тексти для нього (про нове розуміння прапору, про гімн та про нові несподівані перспективи Майдану – якщо тільки в новорічну ніч пройде все мирно, без штурмів та провокацій (дай Боже!!!)), сподіваюсь, після Нового Року вони тут з'являться. Так сталось, що за минулий час цей блог став єдиним місцем, де я міг вільно ділитись своїми думками з українськими читачами.

Отже, друзі, у 2014-му бажаю:

Революції – перемоги!

Нам усім – солідарності та синергійного ефекту!

Майдану – не злитися і стати місцем народження нової країни!

Людям в Україні, Росії, Білорусі та інших країнах колишнього СРСР – не боятись, мати честь, гідність, розум та волю до повноцінного життя!

Українському прапору – перевернутись і стати символом нового майбутнього!

Собі особисто – мати сили, час та енергію завершувати те, що починаю.

А владним бандюкам та тітушкам: ДА РАСТОЧАТСЯ И ИСЧЕЗНУТ!

P.S.

Я складно ставлюсь до Степана Бандери та до речей, пов'язаних з його ім'ям. Але готовий визнати, що у середині XX століття відповіддю на сталінський радянський, гітлерівський німецький та польський тоталітаризми міг бути лише західноукраїнський тоталітаризм.

Я не буду казати, як хода зі смолоскипами буде сприйнята на Сході та Півдні України – навіть людьми, які дуже щиро співчувають Майдану і українській революції.

Але хотів би сказати, як це буде висвітлено на російських телеканалах.

Проте, не стану цього робити, бо ви і без мене знаєте, що вони скажуть.

Тож, шановні організатори ходи, зробіть, будь ласка, подарунок Володимиру Путіну, Дмитру Кисельову, Михайлу Леонтьєву, Костянтину Затуліну, Аркадію Мамонтову та ін., а вони вже вас не забудуть!

P.P.S.

Одна знайома, взнавши, що торгівельна мережа "Куліничі" належить політично неприємним людям, влаштувала їм справжній бойкот (на рівні власної родини): відмовилась купувати у "Куліничів" хліб і купила собі маленьку домашню хлібопічку.

P.P.P.S.

Троє знайомих зі Східно-Центральної України, які у житті переважно російськомовні, вирішили під моральним тиском Майдану повністю перейти на українську мову у побуті та публічному спілкуванні (один з них – вчитель у художній школі).

P.P.P.P.S.

Ну і персональне новорічне побажання для бандюка N1 та його найближчого оточення:

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.