Письменник і політика. Інший ракурс
"Сьогодні для кожного, хто мислить і намагається бути чесним перед Богом, існує вибір: зустрічати загрози і випробування стоячи на ногах, – чи зігнувшись або й ставши в характерну позу. Нині Спілка письменників деградована, керівництво її значною мірою корумповане, провід Спілки переважно становить собою товариство холуїв Яворівського і графоманів. Довкола керівника Спілки утворився вакуум. Поважні, авторитетні письменники або були витіснені з керівництва, або ж самі відійшли, не бажаючи мати справу з одіозними персонажами..." – повністю інтерв'ю із цинічно звільненим з посади головного редактора "Літературної України" Михайлом Сидоржевським можна прочитати за посиланням http://inlit.com.ua/node/3673.
Колись я вже зачіпав тут цю неоднозначну тему, і навіть вдалося спровокувати певну дискусію. Але час минає, багато речей міняється, і тільки щира романтика залишається незмінною. Це я мав би так жартувати. Але що б не відбувалося, я всерйоз продовжую відчувати себе романтиком і оптимістом. А тому все більше "пишучих" людей перестаю вважати письменниками у своєму, патріотично-романтичному сенсі цього поняття.
Тому що в моєму розумінні, письменник – це той, кого пече, болить і рве душу від тотальної гидоти, яку зараз спостерігаємо на наших "верхах", хто не терпить брехні, несправедливості, лицемірства та іншого паскудства, в яке нас все глибше прагнуть занурити наші нікчемні зверхники. І зовсім не той, хто "за шмат гнилої ковбаси" (от вже воістину геніально сформулював Т.Г.!) лиже цим зверхникам ду..., вибачте, п'яти і на задніх лапках дріботить перед кожним, хто хоч копійку тримає в руці.
Але власної дрібноти їм мало, треба ще й з "неугодними" на місце поставити! Це я говорю про недавнє виключення зі Спілки письменників письменниці Галини Тарасюк та звільнення з посади головного редактора "Літературної України" Михайла Сидоржевського. Все дуже просто – якщо ти думаєш інакше, ніж таваріщ Яворівський, "ізвольтє пойті вон". Але поспішив він цього разу – регіонально-бютівської "ширки" не вийшло, тому безкарно такі речі "придворному письменникові над письменниками" не минуться. І його поплічникам, які, як у кращі сталінські часи слухняно підіймали руки за розпинання своїх же колег – також.
Пропонуючи шановним читачам "УП" прочитати зацитоване вище інтерв'ю з М. Сидоржевським, я ще раз і ще раз хочу закликати всіх – люди, будьмо громадянами! Не дозволяймо цій публіці відродити тоталітаризм – найзапопадливіші, як правило, під ніж потрапляють першими. Невже важко озирнутися трохи назад, проаналізувати історію і зробити висновки про ймовірне майбутнє? Чи власний шлунок геть вам заступив прояви письменницького інтелекту та прозріння?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
