Рік без Василя Кожелянка
21 серпня 2009 р. о 18.00 у залі будинку "Смолоскипа"
(м. Київ, вул. Межигірська, 21, метро "Контрактова площа")
друзі, колеги, земляки, шанувальники та просто небайдужі читачі
поминатимуть добрими словами, віршами, прозою та іншими звичаєвими речами чудового прозаїка, поета, драматурга, публіциста,
засновника жанру "альтернативна історія" в українській літературі
Василя Кожелянка
(1957-2008).
***
Ти поранений птах,
Ти волочиш крило по снігу.
Але серце не хоче вмирати.
(З останніх хокку)
Учасники вечора пам'яті матимуть нагоду вперше почути Василеві вірші, написані незадовго до смерті, а також взяти участь у створенні альтернативної громадської групи, яка, на відміну від влади, всерйоз займеться питанням гідного вшанування імені Письменника, що увійшов в українську літературу як творець жанру "альтернативна історія". Його романи стали однією з перших вдалих спроб створення українського фентезі з присмаком "віртуального реваншу" за поразки українства в реальній дійсності.
Василь Кожелянко – автор поетичних збірок: "Терновий іній" (1994), "Білий і рудий" (1994), "Семибарвний кінь" (1995), "Як учив Кожелянко-цзи" (2007); романів: "Дефіляда в Москві" (1997), "Конотоп" (1998), "Людинець" (1998), "ЛжеNostradamus" (1999), "Котигорошко" (2000), "Тероріум" (2001), "Срібний павук", "Третє поле" (2007); збірок новел "Логіка речей" та "Чужий"; п'єс (у співавторстві з Володимиром Сердюком): "Пластиліновий метал", "Солдатське щастя", "Гільйотина", "Лізикава", "Казка діда Зигмунда".
Два останніх романи – "Ефіопська Січ" та "Діти застою" з невідомих причин досі не з'явилися друком.
Більше про Василя Кожелянка можна прочитати на http://inlit.com.ua
На фото: Василь Кожелянко презентує свій роман "Срібний павук". Світлина з мого архіву.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
