Зі святом Покрови та Днем створення УПА!
14 жовтня – свято Покрови, яке все більше у свідомості українців переплітається з Днем створення УПА – воістино армії нескорених, армії, яка, попри фізичну поразку, не раз у висловлюваннях політиків світового рівня зображалася взірцем величі духу, самовідданості та героїзму. І як би не біснувалися антиукраїнські сили – правда переможе. І стоятимуть пам'ятники Великим Українцям Степанові Бандері та Романові Шухевичу і в Донецьку, і в Луганську, а в Краснодоні – героїчним підпільникам-оунівцям, які паралельно з більшовицькою "Молодою гвардією" боролися проти німецьких окупантів. Так буде, бо насправді Україна єдина, щоб там не розповідали вороги про нібито різну ментальність "галичан" і "східняків".
Як свідчить історія, коли людина любить землю, на якій живе, є її справжнім патріотом – під час загрози вона іде її захищати. І не особливо зважає, хто вона за паспортом та віросповіданням. Тому тема участі етнічних неукраїнців у боротьбі за незалежність України – неосяжна, мов океан. І дуже драстична для наших недругів і їхніх доморощених поплічників. Але саме вона заповнює багато штучних плям в минулому і сприяє розбудові української політичної нації в теперішньому й майбутньому.
Саме тому я пропоную шановним читачам це дослідження чудового українського поета і відомого громадського діяча та науковця Мойсея Фішбейна (весь текст на http://inlit.com.ua/node/3793):
"...Тож вони вдалися до давньої чекістської провокації й розіграли "єврейську карту": одних звинуватили у винищенні євреїв, а інших – у "героїзації" тих, хто буцімто винищував. Прийом відомий: відвернути євреїв від українського національного відродження, відвернути і євреїв, і весь цивілізований світ від тих, хто хоче відродити справжню, українську Україну. Українську за духом своїм, за мовою своєю, за пам'яттю про своїх геніїв та героїв. Українську – для всіх у ній сущих, незалежно від етнічного походження.
1942-43 років дружина Головного командира УПА Романа Шухевича пані Наталія Шухевич переховувала в себе єврейську дівчинку Іру Райхенберґ. Генерал Шухевич зробив дівчинці фальшивий паспорт на ім'я Ірини Рижко. Коли Ґестапо заарештувало пані Наталію Шухевич, дівчинку переправили до сиротинця при жіночому монастирі в селі Куликів, що на Львівщині. Там дівчинка пережила нацистську окупацію, пережила війну. Позаторік Ірина Рижко померла в Києві. У Києві живе її син Володимир..."
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
