Щедрий вечір, добрий вечір! Добрим людям на здоров'я!

Ось і заходить друге велике свято на початку року – Щедрий Вечір, чи як зараз (певне жартуючи) кажуть Старий Новий Рік. Хоча насправді це свято не є окремим – це лише один з етапів тривалого зимового циклу свят, присвячених народженню нового Сонця (Сончича), які на всій території України називалися "Коляда" або у множині – "КОляди" (з наголосом на "о" – в гуцулів та буковинців).

І якщо відзначення Різдва та Водохреща таки добряче зазнало "охристиянення", то Щедрий Вечір залишився майже на сто відсотків у своїй первинній красі й сутності. Як не силкувалися церковники притулити сюди своїх "святих" – преп. Меланію Римлянку і Василія Великого, а окрім них – ще й (увага!) – обрізання Господа Нашого Ісуса Христа, народ український сприйняв усе це так, як звик сприймати усе чуже, але нав'язуване – з гумором. Ось приклади з найвідоміших щедрівок:



Ця – з Кіровоградщини:

"Маланки-коханки по полю ходили,

По полю ходили, Василька будили..."

Ця – з Буковини:

"Гой, чинчику-Васильчику,

Посієм тебе в городчику,

Та й будем тя шанувати,

Сім раз на день поливати,

В недільку рано вершки рвати,

Нашу Маланку й обтикати.

Наша Маланка нездала й була,

Йшла дорогою та й повернула.

Наша Маланка на штири дошки -

Пустіть Маланку до хати трошки..."

Ця – зі Слобожанщини:

"Маланка ходила,

Василька просила,

Василечку-татку,

Пусти мене в хатку,

Я житечко жала,

Золотий серп держала..."

А ця – з мого села Сокілець (Хмельниччина):

"Наша Маланка ноги мила,

Шовковий фартух замочила.

Ой, повій вітре буйнесенький,

Висуши фартух тонесенький..."

А це – кілька хвилин тому надіслали з Луганщини:

Щедрівочка щедрувала,

До віконця припадала:

Що ти, бабо, напекла?

Неси швидше до вікна!

Давай сюди пиріг,

без рук, без ніг,

щоб упав у сніг!

То ж сьогодні – Щедрий вечір, щедра кутя, яку подекуди робили навіть зі смальцем, тобто несолодку, і, власне, щедра вечеря – також із 12 страв, серед яких традиційно можна було скуштувати печеню, смажене м'ясо, ковбаси, млинці, пироги, вареники з сиром тощо. Але це – свято шлунка, свято ж душі розпочнеться завтра.

Про те, як святкують до сьогоднішнього дня Маланку у гуцульському містечку Вашківці, можна прочитати отут: http://inlit.com.ua/node/3504, теж саме, лише з іншими ілюстраціями отут: http://www.ut.net.ua/arh/0/11/

То ж щиро вітаю всіх добрих людей, а всіляка нечисть хай пощезне!)))

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.