"День гніву" прагнув захистити і культуру. Силами Київського Культурного Трибуналу
Якої гостроти не набувала б в Україні політична боротьба, про культуру згадують найменше. І це прикро, бо анекдот про те, що в енциклопедії 2050 р. який-небудь Януковіч буде означений як "дрібний політичний діяч часів Василя Шкляра" має всі підстави стати правдою. Донести до політиків думку про те, що підтримка культури є надзвичайно потужною інвестицією у майбутнє нації, сьогодні майже неможливо. Вони, політики, миттю починають грати глухого.
Як мені розповіли знайомі "культурні трибуналівці", їм добряче довелося поштовхатися в міліційних кордонах, вислухати чимало провокативних запитань та пропозицій від "людей в цивільному", але їхні гасла не загубилися у велелюдді. Принаймні, фотографії вже з'явилися.в інтернеті.
Щоб краще почули громадських активістів з "Культтрибуналу", окреслю їхні сьогоднішні вимоги. Отже, активісти закликають владу вдосконалити законодавчу базу щодо можливості повернення попереднім власникам з метою продовження культурологічної діяльності будівель та приміщень Києва, які свого часу були незаконно приватизовані, перепрофільовані, продані або рейдерськи захоплені. Йдеться першочергово про такі відомі заклади як книгарні "Сяйво" та "Знання", видавництва "Дніпро", "Спалах", "Мистецтво", "Українська енциклопедія" й "Український письменник", редакцію журналу "Наука та життя". Хоча перелік цей навряд чи є вичерпним.
"Культурні трибуналівці" апелюють до Закону "Про внесення змін до статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) ", прийнятого Верховною Радою України 21 квітня 2011 року до Всесвітнього Дня книги та авторського права. В документі йдеться про заборону приватизації приміщень, в яких розміщені бібліотеки, книгарні та державні видавництва.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.