Фінти пана Брехунівського
19 листопада у залі Будинку художника відбудеться наступний і, сподіваюся, остаточний етап 6-го з'їзду письменників України. Нагадаю, що минулий етап завершився начебто нічиєю: голоси розділилися так: 149 за Яворівського і 156 – за Баранова, якому для остаточної перемоги не вистачило всього трьох голосів.
Що ж відбувалося протягом місяця – у перерві між етапами з'їзду? Пан Яворівський, використовуючи свій депутатський статус, ходив від ЗМІ до ЗМІ і поливав брудом опонетів. А фактами вже такими оперував, що здобувся серед колег на низку влучних епіграм і "почесне" прізвисько Брехунівський.
Але щоб шановна громадськість могла дізнатися, що ж відбувається насправді, подам кілька витягів з повідомлень п. Яворівського і невеличкікоментарі до них.
1. Закінчення першого етапу з'їзду
"Між мною і Барановим – різниця у сім голосів. Можна було провести другий тур, але багато делегатів уже роз'їхалися. Оберуть за місяць Баранова – нехай головує. До речі, сам Баранов – нелегітимний голова Київської організації НСПУ, бо при його обранні не було кворуму". (В.Яворівський, з інтерв'ю газеті "Високий Замок", 21.Х.2011 р.).
Як було насправді?
Після повідомлення голови лічильної комісії про те, що жоден кандидат не набрав необхідної для перемоги кількості голосів, Статут НСПУ вимагає проведення повторного голосування. Член робочої президії з'їзду В.Карпенко запропонував зібрати делегатів у залі для того, аби встановити, чи є необхідний кворум для продовження роботи. Частина делегатів справді полишила з'їзд. Палка прихильниця Яворівського Л.Степовичка в одному з інтерв'ю засвідчує: "Можна було б провести другий тур голосування. Але звечоріло, і зо два десятки письменників подалися на вокзали".
Загальне число делегатів – 361. Відняти 20 (нехай 40, чи 50, чи й навіть 90!) – кворум зберігся (статутні дві третини від загальної кількості обраних на з'їзд становить 241 чоловік). Л.Степовичка визнає факт відсутності усього двох десятків письменників. Але Яворівський – уже не чинний голова з моменту виголошення звітної доповіді – по-волюнтаристському оголосив про розпуск з'їзду й "призначив" повторний з'їзд "через місяць". За Статутом НСПУ, дату з'їзду призначає Рада, а не голова, та ще й не чинний. Вищий взірець внутріспілчанської демократії за Яворівським!
Щодо "нелегітимності" Баранова. Його обрала конференція столичних письменників, як те й передбачає зареєстроване ще 2005 року "Положення про Київську міську організацію НСПУ". До речі: головою НСПУ Яворівський був обраний уперше в жовтні 2001 року, тоді за нього в другому турі проголосувало всього 88 делегатів.
2. Особисті образи опонента.
"Баранов як секретар НСПУ отримує зарплату, хоч у Спілці з'являється вряди-годи...Він має доступ до всіх документів, міг би разом зі мною керувати організацією, опікуватись її майном... Розумію, у чому річ, – Баранов хотів, щоб я зробив йому квартиру в Києві. Образився чоловік на мене". (В.Яворівський, з того самого інтерв'ю "Високому Замку").
Що є насправді?
Баранов отримує зарплату не як секретар НСПУ, а як голова її київської організації (див. "Штатний розпис НСПУ на 2011 р.", затверджений її головою Яворівським, який, виходить, не знає, що підписує).
Доступу до всіх документів не має в Спілці ніхто, крім кількох осіб. Особливо "закритою" є документація, що стосуються коштів, які отримує Спілка від оренди приміщень у будинках творчості, оренди приміщень центрального офісу на Банковій, 2, від фактичної оренди 1217-ти квадратних метрів "Українського письменника", що їх здає Спілка за ціною 41 грн. за кв. м, а орендар здає в суборенду за ціною мінімум 35 доларів за кв. м. Ніхто не знає фактичного кошторису проведення Спілкою двох форумів "Слово без кордонів", а шкода: тільки за оренду конференц-залу в готелі "Братислава" Спілка перерахувала 84 тисячі грн. при реальній вартості 9.150 грн. за три дні оренди залу. Ніхто не знає, скільки спілчанських грошей перейшло на рухунок Благодійного літературного фонду (голова – А.Крим) з метою нібито ремонту їдальні в Одеському будинку творчості, де їдальні досі немає.
І щодо "квартирного питання. Баранову навряд чи потрібно було "робити квартиру в Києві" – він мешкає в столиці давно, що добре видно з "Довідників НСПУ". До речі, невідомо, як збирався Яворівський "робити квартиру" для Баранова, який на жодній квартирній черзі в Києві та його районах не стоїть, а отже, не має права претендувати на "розширення свого життєвого простору", як іронізує Яворівський у дописаних "заднім числом" вставках до власної звітної доповіді" (див. "Літ. Україну" від 3.ХІ.2001 р.).
"Баранов прислуговує владі. Кажуть, бігає у провладні кабінети..." (В.Яворівський, там же).
Скористаємось і ми аргументацією "Кажуть..."
Кажуть, Яворівський просив у Юлі гроші на будівництво дачі в с.Підгірцях. Кажуть, йому дали удвічі більше. Кажуть, їх вистачило не тільки на дачу з озером та плавучим островом з водограєм, а й на купівлю протягом одного року трьох іномарок – для себе, дружини й дочки. І ще багато чого кажуть. А нумо спростовувати ці "кажучки", пане Яворівський!
Кор.: − Чому не поступилися місцем Вікторові Баранову, якого висунули на з'їзді альтенативним кандидатом?
Яворівський: − Я не міг цього зробити принципово. Добре знаю його як керівника. Але не хочу опускатися до його публічної критики. Якби висунули Михайла Слабошпицького, я гаряче підтримав би його. (З інтерв'ю В.Яворівського "Газеті по-українськи" від 27.Х.2011 р.)
Яворівський "принципово" не може допустити до посади ненависного йому В.Баранова. І навіть у залі Верховної Ради він вигукував: "Я не віддам Спілку цьому п'яничці!" Очевидно, Спілку він сприймає як власну приватизовану вотчину, що її можна "не віддавати" з принципу. Нічогенький вияв демократії!
Яворівський не може "опуститися до публічної критики" свого опонента після того, як вилив на нього відра бруду на телеканалах "Рада" і ТВі, в численних інтерв'ю періодичним виданням. Та й з трибуни з'їзду голова НСПУ виголосив буквально таке: "Якщо Баранов стане головою, то з його моральними якостями про Спілку за півроку можна забути. З ранку до вечора він тільки п'є чарку й їсть сало".
Демагогія і словоблудіє – також і в твердженні, буцім Яворівський підтримав би кандидатуру Слабошпицького на посаду голови НСПУ. Прочитайте "видання друге – доповнене й перероблене" звітної доповіді Яворівського в "Літ. Україні" – скільки жовчі там на адресу Слабошпицького! Якби висунули кандидатуру Слабошпицького – знайшовся б "компромат" і на нього.
Яворівський не бачить на чолі НСПУ нікого, крім себе. Навіть Василя Шкляра не бачить, хоч і заявляє лицемірно, що з радістю передав би йому спілчанську булаву. Без посади очільника Спілки йому навряд чи гарантовано місце серед народних депутатів наступної каденції, і в цьому вся суть інтриг довкола виборів голови НСПУ.
3.Письменницька поліклініка та інше спілчанське майно.
"Спілка і приватна структура створили спільне підприємство. Вони внесли у статутний фонд гроші, а ми приміщення. Якщо захочемо вийти, то поліклініку у них заберемо". (А.Крим, з виступу на з'їзді).
"Майно НСПУ, яке я прийняв від свого попередника, – на місці. Щодо поліклініки, майно Спілки можна відчужувати, але тільки за рішенням Ради або з'їзду. Спілка не могла утримувати поліклініку з персоналом. Була небезпека залізти у страшні борги. Тож Рада прийняла ухвалу створити спільне підприємство "Новий зір". Родини письменників у поліклініці обслуговуються безкоштовно". (В.Яворівський, з інтерв'ю газеті "Високий Замок", 21.Х.2011 р.).
Майно справді на місці (будівлю поліклініки та будинки творчості ніхто з місця нікуди не переносив), але та ж поліклініка вже не є власністю НСПУ і в БТІ м. Києва переписана у власність іншої структури. Рада НСПУ справді давала згоду на створення спільного підприємства з офтальмологічним центром "Новий зір", однак без її відома за підробленими протоколами Президії та Ради до складу співзасновників новоствореного ТОВ "Багатопрофільний лікувально-хірургічний центр" було введено якусь ГЕЛЕКС ГРУП ЛТД, якій дуже швидко Спілка продала 20% статутного фонду на суму понад 3 млн. грн. і втратила контрольний пакет акцій – теж без відома й згоди керівних органів НСПУ.
Неправда, що Спілка не могла утримувати літфондівську поліклініку, та й не мала в цьому потреби, бо керівництво поліклініки успішно здійснювало фінансово-господарську діяльність і забезпечувало безплатне обслуговування письменників та членів їхніх родин. Натомість після продажу контрольного пакету акцій прейскурант медичних послуг у поліклініці непосильний для переважної більшості письменників. Яворівський нахабно бреше про "безкоштовне лікування".
Не є правдою і те, що за бажанням Спілка зможе вийти з ТОВ "Багатопрофільний лікувально-хірургічний центр" і вернути поліклініку у свою власність: в такому разі за хитро складеними угодами та статутом Спілка має відшкодувати співзасновниками величезні суми.
"Здаємо в оренду приміщення, будинки творчості, але в рамках закону. Платимо щомісяця 135 тисяч гривень за комунальні послуги та податки. Але ж ці гроші треба заробити. Усі ці балачки Мовчана, Голоти та інших не мають ніякого підґрунтя... Нас знову трясуть, бо я в опозиції". В.Яворівський, з того ж інтерв'ю).
У розмові з Р.Скрипіним на радіо "Свобода" В. Яворівський називає іншу суму комунальних проплат і податків, а саме – 165 тисяч. То яка цифра справжня?
А трусять не Спілку, а конкретних її керівників, і не через опозиційність, а через темні оборудки з майном. Бо опозиційність для письменника – нормальний стан речей. А використовувати це у власних цілях – як мінімум, підло і непорядно.
Далі буде...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
