Перша веб-конференція в новому статусі
Бачить Бог, я ніколи не мріяв і не прагнув стати одним з менеджерів Національної Спілки письменників України. Але зорі так лягли і добрі люди до спільноти запросили, і вже я те, чим займався останні 15 років життя для душі і на громадських засадах, роблю у статусі секретаря НСПУ по роботі з молодими авторами. Це приємно і відповідально. Сьогодні минув перший тиждень роботи і відбулася перша веб-конференція з цього приводу. Тут:
http://www.regionews.com.ua/node/19774
- все, про що я говорив. А нижче – лише фрагмент "для затравки")))
"Яке місце української літератури на тлі світової?
Кого любите читати з вітчизняних і зарубіжних письменників?
В української літератури дивне минуле, чудове сьогодення і дивовижне майбутнє. Література весь час формувалась в умовах окупації, вона практично ніколи не могла розкритись на всю ширину. Були різні впливи, тиск. Вона весь час розвивалась всупереч чомусь. Була, звичайно, частина діаспорської літератури, але діаспора завжди відірвана від становища на Вкраїні. І от 20 років Незалежної України. Коли, в принципі, літературі, принаймні письменнику, нічого не заважає писати. Я пам'ятаю той перший час, коли була певна розгубленість: зникла потреба писати в шухляду і багато письменників розгубилися. Але ми обрали європейський шлях, література все більше стає продуктом, і, відповідно, розвивається за іншими законами. Тому сьогодні ми підходимо до рівня умовного "бронзового віку". В нас є чудова поезія, хороша, різна проза: від більш легких форм (Кокотюха), до насиченіших (Гуменюка, Грабаря). До нас є інтерес з-поза меж нашої країни. До української літератури є великий інтерес і в Росії, і в інших країнах; єдина проблема: відсутність мережі літературних агенцій, які би продавали українського письменника на Захід і на Схід. Коли не стукають, не відкривають. Наразі необхідно створювати літературну агенцію спілчанську, а досі у нас письменники розкручують себе самі.
Щодо другої частини питання: я не читач, я письменник. Я аналізую книжку не як пересічний читач, а як учасник процесу, тому намагаюся прочитати максимально того матеріалу, який з'являється. Останнє, що прочитав – Артем Чапай "У пошуках України". Сьогодні вранці закінчив читати "Маршал Вінграновський" – величезний том про Миколу Вінграновського. Був час, коли я жив Гофманом, був час, коли я жив Конан-Дойлем, був час Мопассана, досить короткий час Камю. Різний час потребував різних книжок. Останнє з закордонного – універсальна книжка Мариуша Щигела "Готтленд".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
