Моє ненайгірше інтерв'ю
"... – Існує думка, що для сучасної літератури характерна дегероїзація, що сьогодні вона не виконує функції "виховання почуттів". Це – новий етап розвитку, чи все ж – крок назад?
- Мені важко говорити про загальні тенденції, я ж бо не критик і не літературознавець. Легше сказати, яку літературу роблю сам – не проповідую, не популяризую, а лише створюю. Це – переплетіння грубої правди життя, містики та лірики.
Загалом, література і виховання – поняття не занадто близькі. Виховання потребує моралізаторства. А письменник має лише художньо відтворювати дійсність, ледь помітно покращуючи, ідеалізуючи його. Наголошу – ледь помітно, а не дотримуючись канонів все ще живого соцреалізму. Пригадую, як задихалася від обурення, мовляв, як ти смієш, одна з моїх університетських викладачок, коли я, розповідаючи про Гончарів "Берег любові", розкритикував образ моряка. Але ж це правда – там моряк розмовляє як учитель, як комсорг, як завгодно, лише не як моряк – жодного колоритного "морського" слівця!
Я – за літературу, в якій немає позитивних чи негативних персонажів, є лише дії та вчинки, продиктовані, спровоковані чи ще якимось чином породжені ситуацією. А героїчно це чи ні, хай визначає читач. У житті, до прикладу, я завжди героїзую вояків УПА. Але якщо колись я почну писати про них художній твір, не впевнений, що всі персонажі виявляться "рицарями без страху і докору". Бо життя було різним, і люди діяли по-різному..."
Решту можна прочитати тут: http://www.litgazeta.com.ua/node/2757
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
