Врятуймо музей Тараса Шевченка!
Від автора блогу. Про те, що у нашому найголовнішому музеї Тараса Шевченка відбуваються якісь дивні події, чув давно. Чув думки від різних людей – переважно обурення незрозумілою реконструкцією національної святині. І от сьогодні добрі знайомі з редакції газети "Українське слово" показали мені текст журналістського розслідування, яке вразило своєю глибиною і, головне, тривожними фактами, не довіряти яким наразі не бачу підстав. Тому залюбки публікую уривки з матеріалу, який побачить світ у найближчому числі гатети.
"11 квітня 2012 року за N257/2012 Президент України підписав на перший погляд стандартний Указ "Про додаткові заходи з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка". Цим Указом було оголошено в Україні 2014 рік Роком Тараса Шевченка, передбачено ряд заходів щодо гідного відзначення річниці Великого Кобзаря, серед яких організація та проведення у 2014 році всеукраїнського Шевченківського форуму "Свою Україну любіть!", Шевченківського міжнародного літературного конгресу, розроблення та затвердження державної цільової програми "Шевченківський дім". Крім цього, передбачено проведення ремонтно-реставраційних робіт у Національному музеї Тараса Шевченка..."
19 червня 2013 року приймається Постанова Верховної Ради України за N340-VII "Про підготовку та відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка" у якій, з посиланням на згаданий вище Указ Президента від 11 квітня 2012 року за N257/2012, також ідеться виключно про проведення ремонтно-реставраційних робіт у Національному Музеї Тараса Шевченка.
24 липня 2013 року Київською міською державною адміністрацією видається Розпорядження N1249 "Про визначення замовника проведення реконструкції та ремонтно-реставраційних робіт у Національному Музеї Тараса Шевченка та його філії – Літературно-меморіальному будинку-музеї Тараса Шевченка", підписане О. Поповим. Тобто дивним чином у Розпорядженні появляється термін "реконструкція", якого немає у жодному документі вищого рівня, починаючи з Указу Президента та закінчуючи зазначеними вище Постановами КМУ.
Одним із основоположних документів в українському законодавстві, який регулює питання охорони культурної спадщини є Закон України "Про охорону культурної спадщини". Згідно ст. 22 цього Закону "Пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця. Стаття 24. Утримання та використання пам'яток вказує, що 1. Власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. 2. Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
Зазначений Закон визначає вичерпний перелік робіт, які можуть проводитися на об'єктах культурної спадщини (ст.ст. 26, 27), а саме: консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт та пристосування пам'яток. Реконструкція та капітальний ремонт таких об'єктів взагалі не допускаються. Дозволяються тільки ті роботи, які забезпечують збереження матеріальної автентичності об'єкта.
Проігноровано Закон України "Про здійснення державних закупівель", який чітко підтверджує, що для проведення цих так званих "робіт", які здійснюються у Музеї уже не один місяць, необхідно було провести тендерні торги, за якими вибрати проектну організацію, яка б на підставі договору зробила проект та погодила його з усіма необхідними установами, а основне з тими, що стосуються збереження культурної спадщини. Перед цим необхідно було б провести широкі громадські обговорення та пройти ряд комісій, що стосуються збереження культурної спадщини. Тільки після цього необхідно було б провести нові торги, за яким вибрати головну підрядну організацію з відповідними дозволами на проведення реставрації об'єктів культурної спадщини, яка виконувала б усі відповідні роботи. Цього нічого не було зроблено. Таким чином зараз усе, що робиться з НМТШ – просто кримінал. І незалежно від того, чи будуть якісь дозволи і тендери, винні особи повинні відповідати за кримінальними статтями, бо результат пошкодження об'єктів культурної спадщини вже відбувся і указу Президента ніхто не відміняв і не змінював.
Цікавий момент, уже йдуть так звані "роботи з реконструкції та капітального будівництва", без дозволів їх виконують призначені Київською міською адміністрацією та ще кимось структури. Під це, напевно, будуть підтасовувати тендери. І виникає запитання, а хто ж переможе у тій "прозорій та відкритій" процедурі? Хоча це вже не має значення, бо є кримінальні порушення з боку окремих осіб, і це не можна заховати.
Міжнародна хартія з охорони та реставрації нерухомих пам'яток і визначних місць (Венеціанська) визначає, що охорона й реставрація нерухомих історичних пам'яток спрямована на збереження їх не лише як творів мистецтва, а також як свідків історії. Охорона пам'ятки передбачає збереження її довкілля, яке не порушує масштабності споруди. Будь-яке нове будівництво, знесення та зміни, що могли б порушити співвідношення об'ємів і кольору, неприпустимі.
Станом на20-ті числа жовтня ц.р. у Музеї виламано кусок стіни зі сторони двору, зруйновано одні зі сходів, з частини приміщення знято покрівлю. Всередині приміщення зрізано всі батареї опалення. Біля центрального входу у вестибюлі частково розбито мармурову підлогу. За малюночком, який висів (чомусь уже зняли) у вестибюлі на стенді, видно, що центральний вхід планується взагалі замурувати, а вхід до Музею буде з двору з боку, для чого у стіні уже вибито дірку та виламано сходи. На тому ж таки малюночку видно, що дах буде перероблено на інший з напівкруглими вікнами – тобто, можливо, буде мансардний поверх. Усередині приміщення передбачаються два об'єкти, які зазначені, як кав'ярні, декілька незрозумілих офісних приміщень. Які кав'ярні, які офісні приміщення у Національному Музеї? Спадає на думку, що кимось робиться все, щоб затінити постать Шевченка, а значимість та велич Національного Музею Тараса Шевченка звести до мінімуму. Передбачається два ліфти. У будинку, в якому два поверхи, ліфти?
У дворі Музею знищено всі дерева, кущі та інші насадження, що були привезені з батьківщини Шевченка, у тому числі і шовковиця, яка привезена із місця заслання Шевченка. У цьому ж дворі вирито котлован глибиною приблизно шість-вісім метрів для розміщення так званої кав'ярні та ще Бог знає чого. У дворі передбачено паркінг (стоянка авто), а можливо, не тільки у дворі. І це все роблять без відповідних дозволів та без попереднього проходження відповідних процедур та погоджень.
На табличці, яка розміщена на стіні будинку зі сторони вулиці Терещенківської, написано, що "ОХОРОНЯЄТЬСЯ ДЕРЖАВОЮ. ПОШКОДЖЕННЯ КАРАЄТЬСЯ ЗАКОНОМ".
Оригінальні твори Т. Шевченка, що знаходяться в Музеї скоро можуть бути також знищені, оскільки в приміщенні немає опалення та відповідно температурно-вологісний баланс уже не дотримується. Знято експозиційне обладнання.
Народний депутат України О.М. Бригинець на свої звернення від 21.08. 2013 року за NНД/Б-753 та 22.08. 2013 року за NНД/Б-761 отримує відповідь за N1895/10/10/13, датовану 03.09. 2013 року від Міністерства культури України, підписану Міністром О.М. Новохатьком про те, що дозволи на проведення робіт у Національному Музеї Тараса Шевченка за адресою бульвар Т. Шевченка, 12 у Шевченківському районі м. Києва у 2013 році не видавалися взагалі нікому. Виникає запитання, а на якій підставі у пам'ятці архітектури проводяться ці так звані "роботи" і куди дивиться генеральний директор цього закладу, адже він несе особисту кримінальну відповідальність за пошкодження пам'ятки архітектури, яка йому ввірена?"
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
