Чому я їду в Москву
Події останніх днів в Москві засвідчили – диктаторський режим Путіна-Медвєдєва захитався:
1. Менш ніж 30% голосів на виборах (половина від 60%, які прийшли на виборчі дільниці) офіційно нарахувала російська ЦВК в актив "Єдиної Росії".
2. Мінімальну більшість в Російській Думі "єдинороси" отримали, за словами експертів, лише завдяки фальсифікаціям.
3. Масові виступи на вулицях Москви демонструють: час тотального впливу на політичну ситуацію в Росії закінчується.
І це закономірно. Епоха диктаторів закінчилась. Диктаторські режими не мають майбутнього. Їхня влада короткотривала, бо тримається на поліцейських багнетах і корупційних грошах. Останній клуб диктаторів в Європі – Путіна-Януковича-Лукашенка – приречений.
За останні кілька днів світ побачив іншу Росію – Росію вільних людей. Мужніх і відважних. Людей, котрі не хочуть миритися із диктатурою, корупцією та безправ'ям. Людей, котрі виходять на майдан, щоб захистити свою гідність, гідність своєї країни. Вони усвідомлюють, що спецназ та автозаки вже чекають їх на площі, щоб десятками, сотнями арештовувати. Але вони йдуть, бо знають – іншого шляху до свободи в путінській Росії для них не залишилось. Боковими вуличками, або городами до свободи не дійти. Лише через майдан.
Вільні люди Росії виступили проти диктатури Путіна. Чи повинні вільні люди України підтримати їх?! На мою думку, це наш обов'язок! Коли ми стояли на помаранчевому Майдані, вільні люди Росії приїхали нас підтримати. Зло – глобальне. І боротьба проти нього має успіх, якщо вона – глобальна.
Тому я їду в Москву. На запрошення російської опозиції. Щоб виступити на мітингу в суботу о 14.00 на Болотній Площі. Щоб підтримати вільних людей Росії. І передати їм слова великого українця Тараса Григоровича Шевченка:
"Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає!"
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
