Що дає... точніше, що забирає "конституція ПРіБЮТ"
Конституція за своєю суттю – це договір. Про те, як суспільство організовує своє життя – а влада виконує функції з обслуговування такої організації. Однак якщо договір пишеться під столом – суспільство має чекати сюрпризів.
Тож поглянемо на "конституцію" ПРіБЮТ, опубліковану в ЗМІ, через єдино легітимну призму – забезпечення прав і свобод людини. Принаймні тих, які наведені в чинній редакції Конституції.
Навіть перший, побіжний погляд відкриває багато цікавого і неприємного.
Отже, в тому, що має шанс стати новою Конституцією України, передбачено:
• Позбавлення громадян права обрання Президента – глави держави, її представника у зовнішніх і внутрішніх відносинах (п.7 ст.85).
Суперечить Конституції:
- ст.5 – змінювати конституційний лад може лише народ; форма державного правління – вагомий компонент конституційного ладу;
- ст.22 – не допускається звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод; позбавлення права обрання найвищої посадової особи – це звуження прав;
- ст.38 – громадяни мають право обирати і бути обраними до органів державної влади.
• Позбавлення громадян права обирати і бути обраними до Верховної Ради, місцевих рад (відмова від виборів на 5 років, позбавлення Верховної Ради права призначати позачергові вибори місцевих рад – п.V Перехідних положень)
Суперечить ст.ст. 5, 22, 38 Конституції. Крім того, означає узурпацію влади, позбавляючи громадян засобів законного впливу на неї.
Робить владу безвідповідальною.
• Викривлення позиції громадян на парламентських і місцевих виборах (обрання "у два тури", коли партія, яка набрала найбільше голосів, отримує більшість мандатів від складу ради, а решта мандатів розподіляються "пропорційно" – ст.77, 141).
Суперечить ст.71 Конституції, яка гарантує загальне, рівне і пряме виборче право.
Видає невиправдані переваги політичній силі, вручаючи їй кількість мандатів, неспівставну із справжньою довірою до неї виборців.
• Залежність депутатів не від виборців, а від керівництва і спонсорів партії (запровадження механізму виключення депутата з фракції, що тягне за собою втрату мандата – п.8 ст.81).
Суперечить принципу представництва: За свої рішення депутати мають нести відповідальність перед виборцями, а не перед власним керівництвом.
• Проведення виборів системою комісій, позбавлених суспільного контролю (Центральна виборча комісія обирається "шляхом жеребкування на відкритому засіданні Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії України"; оскарження дій чи бездіяльності місцевих комісій відбувається лише в ЦВК, а не в судах – ст.77-1).
Створює передумови для впливу влади на перебіг і результати виборів.
Суперечить ст.71 Конституції, яка гарантує загальне, рівне і пряме виборче право.
• Запровадження нового органу, який чинить визначальний вплив на вибори і судочинство в країні, проте позбавлений суспільного контролю і залежить від нинішнього складу Державної судової адміністрації (створення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії України і системи місцевих кваліфікаційно-дисциплінарних комісій, яка шляхом жеребкування (!) формує склад ЦВК, місцевих виборчих комісій, Конституційного Суду, судів тощо – ст.126-1).
Віддає контроль за організацією і проведенням виборів, а також вплив на кар'єру і відповідальність суддів, формування Конституційного Суду групам, які наближені до В.Медведчука.
Характерно, що особливості діяльності такої системи "встановлюються законом".
• Обмеження свободи слова, залежність інформації в ЗМІ від волі чиновника (відповідальність ЗМІ за "дезінформацію суспільства" без визначення, що це таке і хто її встановлює – ст.34-1).
Суперечить ст.34 Конституції, яка гарантує право на свободу думки і слова, а також на збирання і поширення інформації.
Запроваджує чиновничу цензуру, позбавляє громадян можливості знати правдиву інформацію про дії влади.
• "Обрання" місцевих суддів, залежних від місцевих "авторитетів" (проведення виборів суддів на місцях означатиме їх залежність від тих, хто організовував і фінансував їх кампанію; фактично – узаконення корупції і підкупності судів – ст.128).
Суперечить ст.126 Конституції, яка гарантує незалежність і недоторканність суддів.
• Загроза втрати керованості державою на місцях (через скасування районних держадміністрацій, зведення статусу обласних (Київської, Севастопольської міських) до "представництва кабінету міністрів", наділення їх контрольними повноваженнями – але без належного ресурсу до їх використання на території всієї області – ст.118).
Суперечить принципу єдності державної політики. Може поставити під сумнів захист прав і свобод громадян на вій території держави, ускладнить розвиток усіх регіонів, сприятиме консервуванню нинішніх відмінностей між областями, сепаратистських проявів.
• Залежність Національного банку України – а отже, грошово-кредитної, валютно-курсової політики – від кулуарних інтересів у Верховній Раді (можливість за поданням 150 депутатів призначати і звільняти Голову Нацбанку – п.18 ст.85).
Суперечить засадам незалежності національного банку. Загрожує гіперінфляцією і нестабільністю національної валюти.
• Обмеження права депутатів представляти інтереси своїх виборців (штучне формування "парламентської опозиції", яка приймає рішення і подає кадрові пропозиції більшістю своїх членів – ст.85, 89-1).
Зведення прав опозиції до прав найбільшої опозиційної фракції (фракцій). Ігнорування думки виборців, які голосували за інші парламентські партії.
• Нелогічність розподілу повноважень у виконавчій владі. У багатьох питаннях ці повноваження розподілені, відбивають не управлінську доцільність, а міжособистісні домовленості (наприклад, президент подає до ВР кандидатуру міністра закордонних справ; одноосібно призначає керівників СБУ, зовнішньої розвідки, Держкомкордону однак представляє країну на міжнародній арені і веде переговори прем'єр, який є "главою виконавчої влади" ст.85, 116-1).
Зберігається розбалансованість влади, потенціал для конфліктів між президентом і прем'єром.
Ця "конституція" не вирішує навіть внутрішньовладних питань.
Вона є наслідком змови для дерибану посад та уникнення відповідальності перед громадянами.
Наслідком її прийняття буде безвідповідальна влада, неефективна держава, поглиблення корупції і хаосу.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
