Про велико- і малодержавні комплекси
Думав, що після блискучої репліки Олега Медведева тема українофобських виступів чудаків на букву "м" (московської мерії) розкрита.
Однак чудаки наполягають на своєму – вже офіційно. До того ж, їм вторять інші на "м" – з МЗС РФ.
Тож погляньмо ще раз на тему обстоювання Україною своїх інтересів – зокрема, доручення Президента Ющенка відповідним службам дати оцінку недружнім російським проектам в Україні.
Те, що в Криму, і зокрема в Севастополі, більш ніж достатньо російських проектів, спрямованих проти громадянського миру, територіальної цілісності і державної незалежності України – на жаль, факт. Підтверджень йому можна знайти безліч у будь-якому медіа-архіві.
Тут і агітація проти цілісності і незалежності України, і провокації та робота спецслужб, і безчинства бойовиків.
Однак не варто уявляти, що все це "середовище" – надто інтелектуальне, системне і ефективне. Чимало прикладів відвертого заробітчанства, окозамилювання та взаємного поїдання у боротьбі за російські подачки.
Колись Володимир Путін висловився про тих, хто працює на західні гранти: "виконують польку-бабочку, яку замовляють ті, хто платить".
На відміну від західних грантів, російські кошти на різні "проекти" виділяються неприховано на роботу проти інтересів України. А от як на них танцюють "чєчьотку" – залежить від виконавців. І якщо люди, які довірилися таким виконавцям, згодом мають приковувати себе наручниками до штабу ЧФ РФ - коментарі зайві.
Дати усій цій компанії відкоша – можна і треба. Більшість із них подібні до персонажів з мультиків, і не здатні протистояти справді ефективній роботі.
Але на заваді стоїть інший комплекс. Уже не російський великодержавний, а наш, "малодержавний". Був щиро здивований, коли навіть чиновники виского рангу у приватних розмовах бідкались, як же можна казати щось таке, що зазделегідь не сподобається у Москві.
Думати, що від запопадливості перед Росією будуть нижчі ціни на газ і нафту – наївно. Олександр Григорович Лукашенко може розповісти з цього приводу багато цікавого. Попри всю дружбу, попри відданий "Газпрому" трубопровід – ціни на енергоросії ростуть. Незалежно від того, чи готовий до цього Мінськ.
Натомість якраз Україна, яка твердо знає і відстоює свій інтерес, може досягати з Росією взаємовигідних умов. Країни надто залежні одна від одної, тож приречені домовитись. Так чи інакше. Проте взаємовигідного результату можуть досягти лише рівні. А як можна бути рівним, якщо одна сторона весь час боятиметься, як би чим не образити іншу?
Тож треба позбутися почуття меншовартості і запопадливості. Забути, що якщо Росія колись була ядром імперії, вихідці звідти нібито за визначенням розумніші, талановитіші і спритніші. Повірити у власні сили – і спертися на них для реалізації своїх інтересів.
А почати можна з малого і доступного. Шановний пане Президенте, звертаюся до Вас як громадянин. Примусьте, будь ласка, відповідні служби виконати Ваше доручення і дати належну відповідь тим, хто працює на розкол нашої країни чи ворожнечу між її громадянами.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
