Чи дотримає Тимошенко умов перемир'я?
Юлія Тимошенко "просить лідерів опозиційних сил утриматися від взаємних образ та суперечок". Цікаво, наскільки вірить у ці умови сама Тимошенко – і скільки вона сама (а також її почет) їх дотримуватиметься?
Увесь минулий тиждень із завзяттям, гідним кращого використання, Тимошенко і її речники не так борються із "фальшивою владою", як намагаються утопити тих, кого вважають конкурентами за голоси виборців демократичних сил.
Особливої ненависті удостоївся екс-президент Ющенко. І Юлія Володимирівна особисто, і її штатні радники та vip-спікери, і представники численної братії дрібніших підспівувачів тиражують обрАзи на його адресу.
Паралельно, щоби не розслаблялися інші, дістається і їм – зокрема, у праві називатися опозиціонером відмовляють Яценюку.
Тепер чуємо від Тимошенко заклик створювати опозицію "без внутрішнього взаємопоборювання". Цей заклик із тим самим завзяттям підтримали речники БЮТ усіх рівнів.
Ідея правильна – хоча і висловлена пізнувато, після того, як на партнерів уже вилито чимало бруду.
Однак головне – щоби обіцянка "жодного слова, жодної дії, жодної репліки, спрямованої на розкол опозиційних сил" не стала черговою з обіцянок Тимошенко, невиконання яких уже увійшло в прислів'я.
На жаль, Тимошенко завжди діяла за принципом "зозуленяти": вважала своїм обов'язком викинути з гнізда, до якого потрапляє, усіх інших. Варто згадати лиш заготовку щодо "любих друзів" 2005-го (потім практично всі вони опинилися на орбітах самої Тимошенко) чи нереалізовані обіцянки підтримати президентство Ющенка 2007-го.
Цей скепсис можна було би розвіяти одним – дією. А це означає не тільки "цілити лише в Януковича" на найвищому рівні.
Це також означає припинити тиражувати тезу про те, що Тимошенко – єдина опозиція. Країна справді поставлена в умови, коли "роботи вистачить усім". А потім хай громадяни судять по результатах.
Це також означає відмову коментаторів усіх рівнів від образливих пасажів щодо партнерів – будь-якими способами, які добре відомі PR-спеціалістам.
Це означає і необхідність дотримання перемир'я і у центрі, і на місцях – під час поїздок, зустрічей з виборцями, місцевих акцій.
Тоді можна говорити про щирість перемир'я і захист демократії. Тоді можна не чекати пострілів у спину.
От тільки чи готова до цього Тимошенко?
