ТЕРОР НА ТЛІ НЕСПРОМОЖНОСТІ
Чим більше деталей убивства Андрія Парубія стають відомі, тим чіткіше вимальовуються висновки. І вони волають про необхідність змін.
1. Ще раз підтверджено, що росія – держава-терорист. Політичні вбивства, використання для цього шантажу на горі родини пропалих без вісті – звичний злочинний почерк.
2. Терористам дуже болить наш Майдан. Вони не знають, що робити з волею громадян – бо з монгольських часів не мають ані волі, ані розуміння громади і, відповідно, громадян.
Талдичать про "пєрєворот как пєрвопрічіну канфлікта", навіть опудало януковича витягли – аби тільки знецінити те, чого бояться.
3. На жаль, далі – про українські проблеми. І це не зрада і не "дискурс опозиції". Це сигнал про потребу нагальних, термінових змін:
- Телеграм!!! Убивця рік (!) переписувався з кураторами фсб у цій російській платформі. Усі зусилля наших спецслужб виявились марні. Яких ще аргументів бракує, щоб заткати цей гнидник? ГУР, СБУ- всі попереджали про його небезпеку. РНБО робило розʼяснення із забороною його використання військовими і держслужбовцями. Всі, хто розуміється – за закриття, услід за "одноглазікамі" і "века". Тільки лайно мети ОПи проти – бо інші платформи потребують авторизації, а деяке лайно навіть штатні "іксперди" погидують підписати своїм імʼям.
- Профілактична робота. Як так вийшло, що немалий за габаритами чоловік топтався навколо помешкання екс-Голови ВР, вивідував маршрути і підходи, а "хто надо" – анічичирк? Слідкувати за опозицією – є ресурси. Інструктувати співробітників на блокпостах "не пущать" з допомогою фронту – є можливості. А відпрацювати безпеку знакових осіб – руки не дійшли.
До речі. Стаття 7 Закону про охорону посадових осіб говорить, що за рішенням Президента охорона може надаватися таким особам, навіть якщо їх нема в переліку, яке ширить УДО. Тому не варто ховатись за букву закону – начальство підставляєте.
- Робота з вразливими середовищами. Агов, Мінвет, ОВА і всі комісії та місії! Як так сталось, що батько зниклого безвісти воїна до такого ступеня не відчував турботу держави, що повівся на цинічний шантаж ворога? І це не "ждун" з молитовником мп, а цілком патріотичний побожний українець...
То, може, активувати роботу з такими родинами – щоб не мусили тримати пікети на вʼїзд до загородженого урядового кварталу, та збиратися по неділях на жвавих перехрестях з гаслами на картонках?
- Інформування громадян. Де чітка, зрозуміла і видима ВСІМ інформація, що робити, якщо ворог приходить із такими пропозиціями? Де розʼяснення, що сам факт контакту – ще не злочин? Де знання, кому повідомляти, щоб далі принести користь своїй державі, а не ворогу?
- Визнання героїв, закриття розриву між фронтом і тилом. Бо герої – ті, хто воює. Інші, що б не робили – лише допомагають. Навіть Президент.
І це питання ширше за лише інформаційне. Бо для здорової атмосфери у стосунках між фронтом і тилом треба наводити лад із мобілізацією, ротацією, строком служби, протидією ворожій пропаганді...
Це складніше, ніж ляпати пасквілі на політичних опонентів у російській мережі телеграм. Але від цього залежить виживання.
PS Повідомлення про замах на президента Єврокомісії Урсулу фон дер Ляєн підтверджує давно відому істину: росія – терористична держава. І ставлення до неї має бути відповідне. Щоб донести цю думку до партнерів, потрібні всі зусилля...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
