ІЛЮЗІЯ "НЕЗЛАМНОСТІ"
Самовпевненість нинішньої влади тримається на кількох опорах.
Перше – це здатність транслювати для достатньо широкого кола виборців повідомлення "я – свій".
Це велика перевага, поки вдається: адже "своєму" багато просто пробачається, навіть великі помилки чи й злочини ігноруються, люди часто самі шукають пояснення, чому все "норм".
Так набагато легше працювати з громадською думкою, ніж коли треба пояснювати і відповідати на питання.
Ще легше – коли затикати рота опонентам (викидати з мовлення телеканали, ставити заборону на поширення в телеграм та соцмережах).
Іще легше – якщо медіа можна маніпулювати, використовуючи страх перед силовими структурами та мобілізацією.
Друге – власне, контроль над правоохоронцями.
Колективне "державне бюро репресій" у стилі портнова, з використанням різних структур, прокуратури і судів мало би безперебійно ламати тих, на кого вкаже влада.
Ефективність цього важеля обмежується як "негативною селекцією" у відповідних органах (де винагороджується лояльність замість професійності), так і можливостями протидії, які збереглись – з опертям на думку людей, позицію закордонних партнерів і можливості опозиції.
Третє – визискування економіки.
Тут – і доїння держмонополій, у стилі вскритих НАБУ в рамках операції "Мідас" оборудок.
І рейдерство з перехопленням бізнесів за допомогою "силовиків" – певний косплей часів "регіоналів" (знов-таки, портновський почерк).
І поставлена на потік сваволя "правоохоронців" з тиском на бізнес і вичавлюванням поборів. Про це кричать ЗМІ, заявляють різноманітні асоціації, свідчать опитування і вимагають змінити партнери.
Четверте – кадри.
Мережа призначень "своїх" – з "кварталу", з бізнесу, з різних тусовок і кіл.
Тому така жахлива якість управління і провали, від яких хапаєшся за голову.
Тому й така коротка лава запасних. І так мало бажаючих серед здатних думати і робити.
У "банці з огірками" нинішнього "істеблішменту" "розсол" уже такої якості, що витравить будь-кого.
Виправляти ситуацію доведеться довго і системно.
Зрештою, "пʼятий елемент". Ірраціональний, але працюючий. "Дух часу", який визначає пріоритети, сприйняття і умови.
"Фарт". Який складається з елементів названого вище (особливо першого) – але і рятує, дозволяє владі знов і знову випливати. Коли навіть смертельно небезпечні зовнішні події вдавалось повертати собі на користь.
Уже наприкінці 2019 почалося падіння економіки, сподіваного дива благоденства не сталося – але почалась пандемія. Стало не до того.
Після проблем некомпетентної боротьби з ковідом підтримка влади і особисто Зеленського впала до рекордно низьких показників – але розпочалось повномасштабне вторгнення. Стало точно не до того.
Уже в 2025, коли ілюзії почали розвіюватись – за фактор "єднання навколо підтримки своїх" починає працювати зовнішня політика. То катастрофа у Овальному кабінеті, то непрості переговори під тиском.
Ця конструкція дуже комфортна для правлячого кола – бо орієнтована на забезпечення його примх і побажань.
Вирішення ж питань країни – за залишковим принципом і в залишковій, далекій від оптимальної якості в умовах описаної вище негативної селекції.
Грають як уміють і чим уміють. Зрештою, колись чесно це демонстрували у відомому номері.
Тому й доводиться триматися не завдяки, а всупереч. На запасі міцності, ініціативі і залишках сил. Розумінні, що програти як держава, як Україна не маємо права.
Але ж можна і треба краще.
Описана владна конструкція здавалася незворушною, "незламною" – як виглядає міцним і "незламним" картковий будиночок, де одна карта підпирає іншу.
Але така "незламність" ілюзорна. Бо в основі кожного із елементів – не міцність професіоналізму, традицій чи довіри. А гниль тимчасовості, опортунізму і пристосуванства.
Тому конструкція і почала сипатись, коли вилізли на публіку деталі операції "Мідас". Бо під сумнів було поставлено ключове: безкарність. Що "нічого не буде, якщо свій".
Для країни, для держави критично важливо замінити драглисту і хитку конструкцію насправді стійку і витривалу.
Де замість віри у "сваво парня" – довіра до справ і результатів.
Замість страху – прозорість і передбачуваність.
Замість корупційних схем – взаємний контроль.
Це все – характеристики уряду національного порятунку, який спирається на коаліцію єдності.
Цей сценарій дає дуже важливу перевагу: підвищення ефективності управління. В умовах пошуку кращого рішення під тиском взаємного контролю і конкуренції ідей.
Але влада на цей варіант добровільно не піде. Вони обирали комфорт завжди.
Тож, щоб вийти на зміни – комфорт мають втратити
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
