Командний дух полишає спортсменів, а вони залишають Україну
За даними з відкритих джерел, за роки незалежності України за інші країни почали виступати понад 130 українських спортсменів: найбільше виїхало до Росії – 47, Азербайджану – 25 і США – 12.
Ми втратили олімпійську чемпіонку і чемпіонку світу Оксану Баюл, вона виїхала в США. Олімпійська чемпіонка Інна Осипенко-Радомська з 2014 року виступає за збірну Азербайджану, фігуристка Олена Савченко – за Німеччину, фрістайлісти Алла Цупер і Антон Кушнір завойовують "золото" для Білорусі. І список цей можна продовжувати довго.
Я дедалі частіше чую, що Україна стає кладовищем українського спорту, і все більше наших спортсменів думають про те, щоб змінити країну.
Зрозуміло, що за кордон прагнуть не тільки спортсмени, а й висококваліфіковані біохіміки, хіміки, фізики, інженери і медики, але в спорті ця тенденція простежується дуже чітко. Для спортсменів імміграція дає можливість не тільки відбутися в кар'єрі, а й продовжити цю кар'єру, нехай і в іншій ролі.
У нашій країні була зруйнована радянська спортивна система, де крім великого спорту існувало безліч безкоштовних спортивних секцій та спортивних шкіл, які за рідкісними винятками зникли через брак фінансування. А займатися спортом у платних секціях можуть дозволити собі тільки діти з досить забезпечених сімей. У середньому в Києві одне заняття із дзюдо або футболу обходиться в 150-200 гривень. А якщо в сім'ї двоє або троє дітей?
Але повернімося до професійного спорту. Виростити видатного спортсмена – досить дороге задоволення, в яке спочатку вкладаються батьки, потім – сам спортсмен і держава, якщо є перспективи.
Дворазовий чемпіон NBA Слава Медведенко під час нашого інтерв'ю висловив думку про те, що Міністерство молоді та спорту України було б непогано перейменувати в Міністерство спорту вищих досягнень, тому що відомство в сьогоднішньому його вигляді займається тільки 1% спортсменів: національними і олімпійськими збірними, іншими "золотомедальними" організаціями. Але ж для цього не потрібно ціле міністерство, можна було б обійтися, наприклад, агентством.
Я часто порівнюю спорт у нас і в США. Там спортсмени – це втілення американської мрії, manselfmade, зірки, з якими на вулицях роблять селфі. У нас же спорт – це закрита структура, і головна мета життя спортсмена – золота медаль.
А що відбувається з українськими спортсменами після закінчення кар'єри? У всіх по-різному, але в більшості випадків – нічого хорошого.
А це означає, що від нас будуть їхати кращі, і про Україну дуже скоро забудуть на світових спортивних аренах.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
