Електоральні моделі 2012: новий поділ України
Новий рік українські політики – і владні, і опозиційні – зустріли з карликовими рейтингами. В той же час 30-50% громадян не можуть визначитися – яке із пропонованих двох зол є меншим. Після спроб розподілу України на три сорти та на два береги, у 2012 ми можемо побачити використання розподілу і навіть протистояння за іншою ознакою – соціальною.
Влада готує до запуску свою основну політтехнологію: "Труба в обмін на соціалку". Колосальна знижка в ціні на російській газ дасть можливість провести перегляд бюджету. Вивільнені десятки мільярдів коштів можуть бути спрямовані на наповнення спраглих державних соціальних програм та підвищення соціальних виплат. В результаті – ріст рейтингів влади серед соціальних груп "пенсіонери", "соціально незахищені", "бюджетники", "сім"ї з доходами нижче середніх". Математична модель показує, що їх голосів буде достатньо для перемоги у жовтні 2012. Внести збої в модель можуть лише "реформаторські" ініціативи всередині Уряду, спрямовані на подальше скорочення пільг "афганцям", "чорнобильцям" та іншим спорідненим групам. Хоча, автори ініціатив уже мали отримати відповідні зауваження від політично далекоглядних керівників.
Технологія видається безпрограшною, проте, має і протилежну сторону. Соціологія показує, що найменшу підтримку влада має у соціальних групах самодостатніх громадян – офісного планктону, підприємців, людей творчих професій. Ці громадяни найменше потребують державної допомоги, проте найбільше потерпають від ліцензій, інших адміністративних обмежень та переділів ринків. Градус протесту в Інтернеті на форумах та в соціальних мережах вже доходить критичних значень. Звичайно, ці громадяни не сприймали жодного політичного керівництва України, проте це не знімає нинішню проблему. Влада програла Інтернет і навіть не розуміє важливості цієї втрати і масштабів можливих наслідків.
Для ліберальних громадян угода з Росією буде, окрім уже відомих застережень про "здачу труби", ще і контрактом з "Партією жуліків і злодіїв". Події на Болотній площі одним із завдань ставили підрив легітимності вищого керівництва Росії в очах Інтернет-спільноти. Тому для українського Фейсбуку Путін-2012 – вже не Путін зразка 2000, і угода з таким політиком балів власному Уряду не додасть.
Досвід магрибських революцій та російських демонстрацій показує, що за наявності психологічної готовності "жителів" соціальних мереж питання спрямування їх гніву на конкретний об'єкт не потребує великих зусиль та затрат. Маленького натяку когось із резидентів Більдербергу досить для того, щоб роботи почали правильно індексувати новини та статуси. Для партії Трубопровідстану важливими є не абстрактні цінності, а конкретні консорціуми та проекти типу "Євразійського Союзу". Одного відсотка від кошторису "Південного потоку" вистачить, щоб грамотно стимулювати протести в такій країні, як Україна. Тому в 2012 протестні акції відбудуться, і процеси вже невідворотні.
Перша хвиля станеться після підписання угод про створення газотранспортного консорціуму. Холодна погода і недостатній час на "розкачку" не зроблять протести занадто масовими. Проте вони виявить нових активістів і символів, на зразок Дениса Олейникова, став символом пригнобленого підприємця. Вуличні акції покажуть, до якої межі готові іти демонстранти, і наскільки рішучі в своїх діях керівники спецпідрозділів силовиків.
Друга хвиля буде пов'язана із виборами міського голови Києва влітку після Євро-2012. На той час студенти поїдуть на канікули, середній клас – на море, виборча кампанія пройде мляво, і при явці 40% переважна кількість виборців буде належати до соціально незахищених категорій. Вони-то і оберуть кандидата від влади. Фейсбукери не зможуть повірити в такий вибір киян, у мережі з'явиться відео фальсифікацій, опозиційний кандидат заявить про свою перемогу. В результаті, суди не отримають грамотних доказів зловживань, проте всі сторони апробують своєрідні виборчі технології. Офіційна Європа відпочиватиме на канікулах і тому обмежиться запізнілими коментарями.
В жовтні все може бути ще більш цікавим. Знову голосування за владних кандидатів голосами пасивної більшості. І знову протести активної меншості. Партія телевізора проти партії Інтернету. Ліберальний середній клас проти партії велферу. Євразійський Союз проти всесвітньої конспірації. Хоча реально – ігри в бісер...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
