Угода про Асоціацію має принести економічну вигоду, а не збитки.
Позачергове пленарне засідання ВРУ прогнозовано завершилося пшиком. Перемовини Україна-ЄС-Росія все більше нагадують тріллер. Нові обставини відкриваються щодня, нові козирі з'являються на шахівниці щоранку. Після спілкування з економістами та фінансистами стає соромно за наших політиків. Ну реально політичні папуаси, не ображайтесь за відповідне ставлення до вас українських виборців та закордонних колег. Кілька місяців тривали емоційні дискусії "випустить – не випустить" і "погодиться – не погодиться". І за подібними цікавими танцями зовсім забули прорахувати реакцію Росії і підготувати варіанти реагування. Євроромантики виявилися кремлеоптимістами. Від емоційного "Ой, противний Оніщенко не хоче наших карамельок" – прийшли до епатажного "Втратимо ринки заради світлого майбутнього". Нещасний Мінфін всю осінь не може зверстати бюжет-2014, бо ніхто не прорахував, скільки доходів втратить казна через скасування митних зборів на європейські товари. Так само ніхто не може сказати, як треба змінити бюджет, щоб реально оцінити наслідки економічних санкцій Росії. Тобто ми до тих санкцій не готувалися! Ну реально поросята Ніф-Ніф з Наф-Нафом! Деякі цифри мабуть порахували у Кремлі і озвучили нашому Президенту на закритих зустрічах. Навіть якщо їх поділити на три, мабуть все одно дірка в бюджеті солідна.
Зависання євроінтеграції пов'язане не лише з варіантами лікування Тимошенко. Янукович літає на таємні зустрічі, щоб оцінити загрози та знайти оптимальний варіант рішення. Оптимальний для нього і для країни. Короткочасні втрати економіки та бюджету треба чимось покривати. Народ, навіть затяті євроромантики, затягувати пояси не погодиться. Ніхто ж не ставить в дослідженнях запитання – "Чи підтримуєте ви підвищення комунальних тарифів утричі задля підписання Угоди про Асоціацію?". Максимум що поки що пропонує Захід – новий кредит на погашення старого кредиту.
Чому не проведено математичне моделювання наслідків введення в дію Угоди про глибоку та всеохопну зону вільної торгівлі, яка може включитися вже з січня 2014? Стан української та світової економіки на момент написання і парафування проекту Угоди був значно оптимістичнішим. Зараз фінансову арифметику треба перераховувати. Що буде компенсатором втрат у 2014 році? Український бізнес так швидко не наростить виробництво і не завоює щільні європейські ринки, хоча в перспективі 3-5 років ми на це розраховуємо. Може Європа чи США готові нам надати разову макроекономічну допомогу? Чи хоча би списати зовнішні борги в Паризькому клубі? Згода купити короткі ОВДП ситуацію не врятують.
Можна очікувати, що в Мінекономрозвитку та в Мінпромполітики полетять голови після Вільнюсу – це буде часткова відповідь на питання "Хто винуватий?" але не на питання "Що робити?". Можливо нарешті буде створено чи Державну Раду з питань євроінтеграції, чи Координаційне бюро, бо відсутність координації між зацікавленими органами значно ослабила якість підготовки України до переговорів, ми знову все робимо в останню ніч, як студент-двієчник.
Дуже хочеться скористатися вікном можливостей і мати готову підписану угоду за два тижні. Так само дуже хочеться, щоб за загальним емоційним поривом не забули "маленького українця", незалежно від того, чи він збирає вагони в Кременчузі, чи вирощує пшеницю під Тернополем.
Тож потрібно торгуватися. І з Брюсселем, і з Москвою, ще і від Вашінгтона отримати не лише моральну підтримку. Без успішних торгів і вигідного пакету умов погіршення економічної і соціальної ситуації приведе до Великого Єврооблому через рік – і загрози реваншу.
Європі Угода потрібна так само як і Україні. Із шести країн "Східного партнерства" перспективи розробки угоди з Білоруссю наближаються до нуля, Вірменія вже йде до Митного Союзу, Азербайджан вичікує. Молдова буде парафувати свою Угоду у Вільнюсі, проте розвал "Коаліції за Європейську інтеграцію" може заморозити європейський вектор ще надовго. Так само Грузія угоду парафує, проте має забагато політичних та економічних залежностей від Москви, тому шлях від парафування до підписання буде тривалим. Наступного року у Брюсселі будуть занадто зайняті своїми виборами і реформами, щоб відволікатися на східні проблеми. Отож, Європа має всі можливості і стимули для пошуку компенсаторів для України. І масові демонстрації також потрібні. І звертатися на них потрібно і до влади, і до Тимошенко, і до Баррозу. Разом ми зробимо цю історію успішною.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
