Переможні технології виборів-2019
Для перемоги на президентських виборах найбільш важливими стануть вдале позиціонування, доступ до національних телеканалів та мережа феодалів. Приблизно такі ж технології будуть потрібні для проведення "списочної" кампанії до парламенту. В той же час, на виборах до ОТГ і в мажоритарних округах важливу роль відіграватиме підкуп виборців, як доповнення до "зручного прапора" та господарських характеристик кандидата.
Із двох десятків заявлених претендентів на посаду Президента України поки що найбільш вдалими позиціонуваннями є наступні:
"Лише я врятую країну від реваншу проросійських сил";
"Лише я можу перемогти цю владу";
"Лише я поверну країну до стану початку 2013 року і поремонтую все, що було поламано з того часу".
На жаль, всі ці меседжі танцюють навколо оцінки дій нинішньої влади у галузі зовнішньополітичної ідеології та трактування історичних подій, або ж обігрують загальне незадоволення населення своїм економічним і соціальним становищем. Позитивного порядку денного насправді поки не презентовано, і вибір пропонується за схемою "менше зло". Поки недостатньо опрацьованим є позиціонування "Лише я проведу справжнє оновлення влади і встановлю нові, справедливі правила гри", і відповідь щодо цієї стратегії ми мабуть побачимо у продовженні "Слуги народу". Тізер попереднього фільму, де герой В.Зеленського розстрілює депутатів із автоматів, набрав 10 мільйонів переглядів на YouTube і підтвердив запит суспільства на саме таке позиціонування наступного Президента.
Більшість заявлених претендентів на участь у виборах не сформулювали свого позиціонування, не змогли поки відрізнитися від інших і тому не матимуть перспективи росту рейтингу. Багато хто з них не отримає навіть впізнаваності вище 15-20%, їм можна порадити змінити зовнішній вигляд, зачіску, додати акцент, оговорки та впізнавані деталі реквізиту для виступів. Навіть для тих кандидатів, які беруть участь у виборах не для перемоги, а для отримання квоти у формуванні парламентських списків – впізнаваність і рейтинг знадобляться.
Основне джерело політичної інформації для українського виборця – центральні телеканали. Саме тому, приватні власники чотирьох основних медіа-груп вирішальним чином впливають на формування електоральних уподобань. "Змова олігархів" – страшний сон того кандидата, який не стане обєктом такої змови. Саме через політичну силу телеканалів навіть зараз партії витрачають більшість бюджетних коштів на телерекламу. Ініціативи заборонити пряму політичну рекламу на телебаченні виглядають дещо наївними. Адже в такому разі роль олігархів лише зросте. Бюджети підуть в тінь на "джинсу", а редакційна політика каналу визначатиме, кого можна, а кого не потрібно запрошувати до дебатних студій та новинних програм.
Щодо кампанії на місцях – то її потрібно будувати на базі місцевих політичних авторитетів: мерів, депутатів-мажоритарників, власників заводів та агрохолдингів. У цих справжніх ЛОМів є і адмінресурс, і впливовість, і мережі довірених людей. Можна звичайно набирати агітаторів і членів комісій на вільному ринку, проте таку сітку завжди можуть перекупити або залякати, та і відповідальності в неї менше.
Вже зараз кандидати в Президенти обіцяють феодалам підтримку на парламентських і місцевих виборах, повну автономію на своїй території ("васал мого васала – не мій васал"), окремих тримають на гачку правоохоронного адмінресурсу чи старого компромату. В той же час, найбільш розумні феодали розкладають електоральні яйця в різні штабні кошики і поки обіцяють підтримку кільком штабам одночасно. І чим ближче до виборів, тим більше вони дивитимуться в сторону переможця.
Вивчивши досвід кампанії Трампа, наші штаби вирішили все ж таки не працювати з сегментацією електоральних груп та мікротаргетуванням політичної реклами. Хоча, технічні передумови для цього в Україні є: населення масово охоплене соцмережами, дані Приватбанку чи "Нової пошти" є достатніми для застосування інструментів Big Data. Проте, якщо кандидат і стратеги штабу не можуть сформулювати 2-3 меседжі для національної кампанії, проблемою в застосуванні інструменту є власне наповнення контенту. Поки що основні рекламні кампанії застосовують однакові меседжі для всіх цільових груп. Максимум – це географічне таргетування до рівня області у Фейсбук-кампанії одного із штабів.
А окрім білих та сірих технологій, варто у 2019 очікувати і компромату, і фейків, і спроб недопустити реєстрації певного кандидата, і вуличних акцій непокори. Гібридні вибори вони такі.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
