Як побудувати дієвий механізм покарання за незаконне збагачення
Під час виборчої кампанії є спокуса вирішити проблему незаконного збагачення швидко і політично. Проте, ця проблема є комплексною, і точкове прийняття нової редакції статті Кримінального Кодексу – може повторити стару помилку. Адже, проблемою є насправді не рішення Конституційного Суду про скасування статті 368-2. Проблемою було формулювання статті, а також те, що Верховна Рада відмовлялася редагувати зміст цієї статті протягом 4 років. Юридичні недоліки скасованої статті були очевидні, і саме на них вказав у своєму рішенні Конституційний Суд. Проте, "мертвість" статті була підтверджена і практикою її застосування. За 4 роки – жодного вироку, лише 4 обвинувальні акти скеровано до суду, а більше половини відкритих кримінальних проваджень – потім було закрито. По цій статті можна було досить легко "кошмарити" посадовця, проте майже неможливо – притягнути до відповідальності. Тому 65 проваджень, які зараз будуть закриті, на жаль, і так були би закриті за відсутністю доказів чи складу злочину.
Популістична пропозиція, яка зараз інколи лунає – прийняти повторно (поновити) колишню редакцію статті, та політично "натиснути" на Конституційний Суд, щоб він повторно її не скасував. Пропозиція досить інфантильна та непрофесійна. Потрібно створювати працюючу стабільну систему, яка базуватиметься на верховенстві закону, а не на політичній кон'юнктурі.
Зараз у Верховній Раді зареєстровано 6 законопроектів, які можуть врегулювати покарання за незаконне збагачення. Частина з них передбачає ухвалення двох рішень суду для доведення провини за даним злочином, коли першим рішенням суду встановлюється відсутність законних підстав набуття активів, а другим – визначається спосіб покарання. Система виглядає досить громіздкою. У моєму законопроекті 8517, зареєстрованому на позаминулій сесії, перший етап я пропонував доручити НАЗК. Агентство, під час проведення повної перевірки встановило би наявність НЕОБГРУНТОВАНИХ активів у декларанта. А вже на другому етапі, НАБУ чи інший правоохоронний орган за підслідністю мав би довести у кримінальному провадженні їх незаконність та передати обвинувальний акт до суду.
Якщо вже парламент буде займатися реформою покарання за незаконне збагачення, варто переглянути в комплексі всю систему електронного декларування. Як показала практика 4 років, її цілком можна удосконалити. Тим більше що вже завтра, 12 березня, Конституційний Суд може винести рішення по справі за конституційними поданнями 65 народних депутатів та омбудсмена щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" та закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб". Можливо, прийдеться змінювати перелік відомостей у електронній декларації чи список декларантів.
Варто переглянути перелік категорій декларантів. Можна виключити з нього депутатів сільських рад, 99% яких не мають можливостей для корупційних дій, але багато з них не мають і технічного доступу для заповнення електронної декларації. Натомість, варто визначити більш чіткий перелік посадових осіб юридичних осіб публічного права. Зараз на багатьох державних підприємствах декларацію повинні подавати лише члени наглядової ради, директор та головбух – як це зазначається у статуті підприємства. На практиці, на великих концернах є і інші посади, які є ризикованими в плані доступу до ресурсів і прийняття відповідних рішень. Доведено останніми медіа-скандалами. Тому варто подивитися, хто там приймає адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі рішення. Зараз не подають електронних декларацій негласні штатні співробітники спецслужб, посади яких є держтаємницею. Давно чекає голосування законопроект, який робить для цієї вузької групи працівників відповідне законне виключення. З декларуванням співробітників грантових організацій також варто вже визначитися.
НАЗК вже більше місяця як ввело в експлуатацію модуль арифметично-логічного контролю електронних декларацій. Тепер робот оцінює відповідність кожної декларації переліку критеріїв, які є публічними у відповідному Положенні. Всі 2,2 мільйона декларацій в системі отримали свій рейтинг, і НАЗК почало повну перевірку декларацій з найвищим рейтингом на відповідність даним державних реєстрів. Зараз в роботі півтисячі декларацій. Для першої хвилі перевірок було взято164 народних депутати, 148 суддів та 188 посадовців виконавчої влади з найбільш "дивними" деклараціями. Кількість повних перевірок обмежена кадровим ресмурсом відповідного підрозділу НАЗК, 20 співробітників не можуть одночасно запустити перевірку десяти тисяч декларацій. До речі, варто прийняти законопроект 7276 і підключити НАЗК до решти трьох державних реєстрів. За підсумками перевірок або будуть знайдені причини нестиковок, або – складені адмінпротоколи і відправлено матеріали до суду для накладання штрафу. А от притягнути до кримінальної відповідальності можна буде лише після набуття чинності нової редакції статті. І – що особливо турбує – лише за активи, отримані з моменту вступу у дію статті. Якби не затягнули питання правок до статті – цей момент настав би ще пару років тому.
При розробці всього ланцюжка "декларування – перевірка – кримінальне провадження – суд" варто ввести норму, що підозра про незаконне збагачення оголошується особі після повної перевірки її декларації в НАЗК. Тобто, те ж НАБУ може самостійно порушити кримінальне провадження, проте, обов'язково звернутися до НАЗК і в чіткі терміни отримати рішення про наслідки проведеної повної перевірки декларації особи, яка є фігурантом провадження. Ця адміністративна процедура значно зменшила би кількість проваджень, які закриваються через відсутність доказів. Тобто, особа надає підтверджуючі документи на активи, і необгрунтовані активи можуть виявитися законними. До речі, внести ясність у такий перелік документів було би варто – щоб покарання і навіть переслідування було не вибірковим. До прикладу, обіг криптовалют залишається повністю неврегульованим, а доходи від їх продажу – очевидно законними.
Захід в особі WB та G7 просить знайти можливості не втратити вже відкритих 65 кримінальних проваджень за незаконне збагачення. Я вважаю, є варіант для того, щоб можливі порушники не уникли покарання. Якщо в цих провадженнях серйозні напрацювання, то очевидно, що у матеріалах справи є не лише роздрукована електронна декларація. Якщо людина все життя на держслужбі і має статки в сто разів вищі за офіційну зарплату – значить, є СХЕМА. І зрозуміло, що ця схема вивчена, розкрита і задокументована. І тому фігурантів схеми треба притягнути до відповідальності за отримання неправомірної вигоди, зловживання владою та службовим становищем, підкуп працівників держпідприємства, зловживання впливом – є цілий список діючих, відповідних Конституції статей КК. І дуже важливо – треба не лише покарати винних, але і зламати діючі схеми незаконного збагачення. Бо інакше замість відрубаних голів корупціонерів на їх місці тут же відростають нові.
Окрім штрафів і кримінальних проваджень, результати перевірки декларацій можна і потрібно використовувати при проведенні кадрових конкурсів. Якщо декларант має високий корупційний ризик або встановлено наявність необґрунтованих активів у декларації (за інформацією від НАЗК) – такий кандидат втрачає шанс на призначення і на просування по службі. Звичайно, якщо не може надати конкурсній комісії реалістичні документальні пояснення щодо походження активів. Ув'язнювати і звільняти з посад – потребує тривалої процедури, але цей елемент – впровадити швидко і просто. Такий механізм реалізується навіть без змін до законів – лише внесенням до положень про кадрові конкурси критеріїв доброчесності.
Отже, мало прийняти нове формулювання статті про незаконне збагачення. Текст запропонованих змін до статті необхідно погодити з тими, кому вона повинна дати дієвий механізм боротьби з таким видом злочину, в першу чергу НАБУ. Верховній Раді – варто переглянути весь блок електронного декларування, а також перевірки декларацій, щоб усі ланки технологічного ланцюга працювали злагоджено, і до нового антикорупційного суду надходили ідеально підготовлені обвинувальні акти.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
