Потрібно запроваджувати нові механізми для повернення державі коштів корупціонерів
Уряд та парламент проводять напружені консультації щодо джерел наповнення Стабілізаційного фонду. Боротьба з пандемією та економічною кризою потребує додаткових коштів, а надходження бюджету падають, і в короткотерміновій перспективі, на жаль, нас в будь-якому випадку чекає режим жорсткої економії. Треба шукати всі можливі способи залучення коштів.
І тут ми згадуємо про величезні суми, вкрадені кількома поколіннями корупціонерів та заховані в іноземних юрисдикціях. Єдиних оцінок щодо розмірів активів незаконного походження немає, проте оціночно можна говорити про суму від 100 до 500 мільярдів доларів. Для порівняння, номінальний ВВП у 2018 році був 130 мільярдів, валовий зовнішній борг зараз десь 115 мільярдів.
Україна ратифікувала більшість міжнародних конвенцій щодо боротьби з корупцією та відмиванням коштів. Останні 10 років провідні країни приймають нові пакети законодавства, які дозволяють арештовувати та конфіскувати активи, походження яких неможливо довести, і водночас є докази корупційних джерел їх отримання. Так, Велика Британія ухвалила у квітні 2017 закон про "ордери на статки нез'ясованого походження" (Unexplained Wealth Orders). Також варто почитати швейцарський федеральний закон "Про повернення неправомірно присвоєних з використанням політичного впливу статків", також відомий як "закон Дювальє", який набув чинності у 2011. В Україні нова редакція статті про незаконне збагачення ухвалена у жовтні 2019, але будемо відверті, більшість активів заховані поза української юрисдикцією. А ті, які знаходяться в Україні – захищені можливостями впливу на хід розслідування та судочинства.
У практиці українських правоохоронних органів майже відсутні успішні приклади арешту майна корупціонерів та повернення цих активів до державного бюджету. Кримінальні провадження та судові процеси за їх наслідками тривають протягом багатьох років і тому конфіскація активів у межах кримінального провадження в Україні не є ефективною. Окремий запит про міжнародну правову допомогу з приводу кожної трансакції, кожної окремої компанії, та очікування відповіді протягом кількох місяців дають можливість корупціонерам змінювати власників, відмивати кошти та ховати активи. Успішних прикладів повернення коштів в рамках кримінального провадження небагато. Колишній прем'єр-міністр України Павло Лазаренко був засуджений у 2006 році американським судом до 9 років ув'язнення в рамках кримінального провадження за відмивання грошей, шахрайство з банківськими переказами і здирництво. Паралельно відбувається цивільний процес щодо конфіскації 220 млн. доларів, які знаходяться під арештом. Найбільш вірогідним сценарієм є укладання П.Лазаренком угоди щодо добровільного повернення даних коштів. В такому разі Україна сподівається на отримання 160 млн. доларів в рамках угоди щодо двостороннього співробітництва. В іншій юрисдикції, у 2001 за рішенням швейцарського суду було повернуто Україні 15 млн. доларів, конфіскованих в рамках кримінального провадження проти того ж П.Лазаренка. Деякі сподівання існували на конфіскацію величезних сум у оточення В.Януковича. Проте чи були успішними і швидкими кримінальні провадження в цьому напрямку в Україні за останні 6 років? Латвійські суди арештували 30 мільйонів доларів однієї офшорної компанії, проте їх повернення саме Україні – також процес не простий.
Водночас, у світі відомі і більш успішні кейси повернення активів колишніх високопосадовців до країн, звідки ці активи були незаконно виведені.
З 2014 року у Бразилії відбувається розслідування щодо корупції у діяльності найбільшої бразильської енергетичної компанії Petrobras. Дане розслідування стало приводом для відставки Президента Д.Русеф, загалом арештовано близько 100 осіб, в тому числі відомі політики. У Швейцарії в рамках цивільного процесу арештовано їх рахунки на загальну суму близько 1 млрд. доларів. Кошти повернуто до Бразилії. Цей приклад показує, що повернення коштів в рамках цивільного процесу, не чекаючи завершення кримінального розслідування, проходить набагато більше, і може зайняти 2-3 роки.
У 2019 році США повернули Киргизстану 4,56 млн. доларів Максима Бакієва, із 70 мільйонів, заморожених американськими судами.
Інвестиційне агенство Кувейту виявило недостачу в 5 млрд. доларів, які були інвестовані у 1989-1991 роках у іспанську нерухомість через лондонські компанії. Для розв'язання проблеми було сформовано національну групу із 4 досвідчених юристів. Група подала позови в 19 країнах та юрисдикціях. Цивільні позови подавалися від імені приватних осіб. Результатом стало винесення 30 вироків та 46 постанов, переважно про заморожування та конфіскацію активів. Було повернуто 548 мільйонів доларів.
Успішні приклади показують, що незаконні активи можна конфіскувати в рамках цивільного процесу, який відбувається паралельно із тривалим кримінальним розслідуванням. І правова база в багатьох країнах дозволяє добитися арешту і конфіскації активів до закінчення кримінального процесу і незалежно від його ходу.
Проте, позовна діяльність в іноземних юрисдикціях – справа дуже дорога. Спеціалізований орган в Україні – АРМА – зосередив свою роботу та управлінні активами, на які накладено арешт в Україні. АРМА не має достатнього ресурсного забезпечення та інституційної спроможності для ведення позовної роботи за кордоном. Державні акціонерні компанії мають дещо більшу свободу витрачання коштів. А от позови від імені держави на сьогодні не подає ніхто – дорого і немає гарантій виграшу.
В останнє десятиліття з'явився міжнародний механізм, який варто детально дослідити та запропонувати для застосування в Україні. Це так звані Litigation Funds, що можна перекласти в такому випадку як "Приватні судові фонди" (ПСФ). Вони готові профінансувати роботу по розшуку активів та позовну діяльність. Подібні справи мають успішну практику вирішення як у британській юрисдикції, так і у кількох країнах континентального права. Проте, в разі виграшу вони претендують на досить велику комісію від суми повернутих коштів. На моє переконання, краще заплатити навіть 20-25% від повернутого, аніж і надалі мати нуль конфіскацій і бідкатися про дефіцит бюджету.
Для запровадження можливості для співпраці українських правоохоронних органів з ПСФ пропонується розробити спеціальний закон. До прикладу, НАБУ в рамках кримінального провадження отримує оперативну інформацію, що в країні Х колишній міністр Y купив замок, острів і тримає 100 мільйонів на рахунку. НАБУ інформує про це АРМА, АРМА оголошує тендер для ПСФ, і ті швиденько перевіряють інформацію по своїм каналам, документують і подають цивільний позов до Лондонського суду. Суд накладає арешт на всі ці активи в забезпечення позову, призначає керуючих, проводить судовий розгляд і постановляє конфіскувати всі або частину активів. АРМА приймає все це на баланс, визначає суму отриманого і виплачує для ПСФ комісію.
Український інститут майбутнього працює над розробкою такої законодавчої ініціативи, запрошую зацікавлених до співпраці. Також пропоную коротке відео, де мій колега Євген Єнін так само описує проблему та можливості її вирішення.
Карантин закінчиться, Рада запрацює, будемо шукати інструменти для наповнення бюджету.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
