Пропозиції до Антикорупційної стратегії
НАЗК опублікувало проект Антикорупційної Стратегії. Минула стратегія була розрахована на 2014-2017 роки, тому прийняття нової повинно спрямувати роботу органів влади та правоохоронців на досягнення нових пріоритетів.
Оприлюднений проект підготовлений досить добре. Перш за все, великий плюс – стислий обсяг, 35 сторінок. Розглядалися і довші в кілька разів варіанти, але в даному випадку виклад є оптимальним для практичного застосування. Також заслугою розробників є акцентування в кожному блоці проекту на наявних проблемах, і відповідно пропонуються цілі, які потрібно досягнути для подолання кожної проблеми. Протягом найближчих двох тижнів пропонується обговорення проекту Стратегії з громадськістю, що також є позитивним моментом для її удосконалення. В рамках даного обговорення пропоную кілька тез, для можливого доповнення тексту документа.
Обмеження щодо отримання подарунків посадовими особами порушуються масово, і якщо на всіх порушників скласти адмінпротоколи – працювати буде нікому. Потрібно надати чіткі і однозначні механізми оцінки адекватності подарунків, контроль покласти на уповноважених осіб з питань запобігання корупції. Обмеження повинні відповідати реальній практиці та традиціям гостинності, але в той же час потрібно продовжити практику ліквідації традицій збирати конверти для вітань начальству.
Досить спірною виглядає пропозиція прийняти кодекс етичної поведінки народних депутатів у вигляді закону. Це як, перерахувати всю можливу табуйовану лексику від "корабельної сосни" до "винеси козла"? І заборонити битися в залі засідань? Етичний кодекс – це скоріше джентльменські домовленості та майданчик комітету з депутатської етики для обговорення проблем та створення прецедентів.
Більш актуальною для Верховної Ради є проблема виділення коштів на соціально-економічний розвиток. Кошти розподіляються непрозоро та є джерелом політичної корупції. Ці кошти набагато ефективніше можна розподіляти через Державний фонд регіонального розвитку.
У тексті Стратегії необхідно дати відповідь щодо перспектив загального декларування майна та доходів фізичних осіб. Від представників влади останнім часом лунають подібні пропозиції. Проте це рішення – стратегічне, і суспільство потрібно про нього і запитувати, і готувати кілька років. Якщо в Антикорупційній стратегії немає нічого про загальне декларування – це повинно означати, що до 2024 року це питання не буде підніматися. Або ж ставити завдання і готувати пропозиції про умови такого декларування, межі податкової амністії, а також запевнити суспільство, що амністія капіталів – не означатиме амністії за корупційні злочини, якщо буде доведено злочинне походження активів.
НАЗК пропонує скасувати банківську таємницю для своїх запитів. Тобто, Агентство хоче отримати право доступу до рахунків громадян без рішення суду. Як на мене, дане право створить корупційні ризики та підштовхне громадян ще більше використовувати готівку, а рахунки відкривати в іноземних банках.
НАЗК визнає, що механізм викривачів корупції поки що не застосовується. Реальна причина, як на мене – те, що корупційні злочини не розслідуються, а не те, що громадяни не обізнані про такий чудовий інструмент. Коли перестануть "зливатися" і заморожуватися справи по топ-корупції – у нас одразу з'являться і викривачі, які вірять у те, що по їхній заяві слідство буде завершене і справа передана до суду. Якщо ж сума повернутих коштів до державного бюджету у нас в середньому 100 тисяч гривень на рік – то потенційні викривачі бачать, що в цій темі нічого ловити.
Успішним у структурі проекту Антикорупційної стратегії є виокремлення окремих пріоритетних сфер. Правильно зазначається, що при відборі суддів потрібно враховувати критерій доброчесності. Вважаю, що критерій доброчесності повинен бути доданий до конкурсних вимог при відборі на всі державні посади, а особливо на ті, які мають корупційні ризики. В першу чергу – у роботі Комісії вищого корпусу державної служби. І відповідати за оцінку цього критерію повинні представники НАЗК, а не іноземні експерти з досвідом. Саме НАЗК повинно готувати матеріали про доходи претендента на посаду, задавати питання про видатки, і давати конкурсній комісії рекомендації щодо відповідності критеріям доброчесності.
Потрібно заборонити практику оголошення конкурсів на "солодкі" посади за півтора дні до дедлайну подачі документів. Наявність професійного досвіду повинна бути важливим критерієм для призначень не лише на виконавчі посади, але і на посади у наглядових радах державних підприємств.
Стратегія нічого не говорить про проблему нерівності у оплаті праці в державному секторі, а це питання є дотичним до корупційних ризиків. У зв'язку з карантинними обмеженнями зараз ухвалені точкові рішення про тимчасове обмеження зарплат і бонусів, але навіть ці рішення вже оскаржуються. Уряд ухвалив зміни до постанов про оплату праці, проте вони не охоплюють весь перелік посад, які отримують зарплату з державного бюджету чи на державних підприємствах. Питання розміру заробітних плат має бути врегульоване і для органів влади з особливим статусом, незалежних правоохоронних відомств та інших установ, які утримують за рахунок платників податків. Особи, які виконують подібну роботу у подібних умовах, не повинні мати різницю в оплаті праці в десятки разів.
У розділі про тендери та державні закупівлі варто передбачити заборону чи обмеження передачі тендерів від переможця до субпідрядників. Однією з корупційних схем на сьогодні є виграш тендеру солідною компанією, яка відповідає всім критеріям – а потім передача виконання на субпідряди фірмам-одноденкам. Після освоєння коштів знайти винних у їх розтраті – нереально.
На рівні міст одне з джерел корупції – побори із забудовників. Варто рекомендувати посилити обов'язковість ухвалення Генеральних планів міст та їх дотримання, і виділення ділянок під забудову зробити максимально конкурентним та прозорим.
Стратегія пропонує провести чистки серед зареєстрованих політичних партій. Для цього є юридичні передумови, проте політична обстановка навпаки, вимагає лібералізації сектору створення політичних партій. Зараз при підготовці до місцевих виборів партії уже зустрічаються із надмірними обмеженнями, що вже загрожує праву громадян на свободу об'єднань. А фільтрувати технічні проекти потрібно в рамках виборчого законодавства, не даючи їм права торгувати квотами в комісіях чи висувати кандидатів-спойлерів.
Потрібно також визнати, що експеримент з державним фінансуванням політичних партій провалився. Проблема залежності від олігархів не вирішена. Партії, які не подолали виборчий бар'єр, уже позбавили фінансування. Тепер ще і найбільша парламентська фракція передає державні кошти на благодійність. Відповідно, роль грошей у політиці потрібно зменшувати іншими методами – обмежувати зовнішню рекламу, збільшувати мінімальну тривалість роликів, легалізувати витрати на просування в Інтернеті та соцмережах.
Варто додати розділ щодо удосконалення роботи правоохоронних органів. В рамках реформи СБУ вона повинна втратити функцію втручання в економічні процеси та боротьби з корупцією. Причому реально ліквідувати відповідні повноваження, а не перейменовувати, як це пропонувалося у відхиленому Радою законопроекті. Також варто розглянути механізм відновлення роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, яка була ліквідована минулим керівництвом Генпрокуратури.
Доцільно додати окремий блок про корупційні ризики у фінансовому секторі. Стратегія повинна дати орієнтири для розслідування обставин рефінансування, законності роботи Фонду гарантування вкладів, та ризиків у судових позовах колишніх власників банків.
Наша найбільша проблема – це невідворотність відповідальності за топ-корупцію. Майже рік працює Вищий антикорупційний суд, за цей час до нього не надійшло жодної серйозної справи про системну корупцію. В той же час, суд видав тисячі дозволів на прослуховування топ-посадовців за поданнями НАБУ. Стратегія повинна передбачити не просто необхідність проведення організаційного аудиту діяльності Бюро, але і надати рекомендації по основних критеріях для оцінки його роботи. Це мають бути завершені розслідування з передачею обвинувальних актів до суду по топ-корупціонерах. Також – повернення до державного бюджету коштів за наслідками судових вироків. Але аж ніяк не кількість прес-конференцій чи лайків у Фейсбуку.
Окрема проблема, яка зазначена в проекті Стратегії – низька результативність процесу розшуку та повернення активів. Один з механізмів її вирішення – ухвалення законопроекту 3304, який дозволить залучати до розшуку та повернення корупційних активів незалежні судові фонди. Ця практика себе успішно зарекомендувала в багатьох країнах світу. Мабуть тому проти законопроекту вже сформоване активне лобі, а в першому читанні за нього не голосували представники кількох поколінь минулої влади.
Загалом, проект Антикорупційної стратегії є досить всеохопним та чітко сформульованим, в ньому є ряд прогресивних і іноваційних ідей, і будемо сподіватися, що вони залишаться в документі і після проведених консультацій. А вже у вересні Стратегію розгляне профільний комітет, а потім – Верховна Рада на своєму засіданні. В цей же період варто провести щорічні парламентські слухання з питань антикорупційної політики, які цієї весни, сподіваюся, не були проведені лише через карантин.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
