Опій української інтелігенції
Свого часу французький журналіст та професор Реймон Арон в епохальній праці "Опій інтелектуалів" нагадував людям науки, що вони не можуть вступати в публічну полеміку, не дотримуючись принципу відповідальності. А людям дії – що політична мотивація не повинна позбавляти їх здатності розрізняти правду й фальш, добро й зло.
Склад Організаційного комітету з підготовки та проведення Всеукраїнського форуму інтелігенції, запланованого на березень цього року "з метою визначення актуальних проблем та перспектив розвитку національної науки, освіти, культури, інших складових гуманітарної сфери, виходячи з національних інтересів і цінностей", має всі шанси стати втіленням чиновницьких версій відповідальності, правди й добра.
З 25 членів організаційного комітету лише близько 8 мають безпосередній стосунок до виробництва інтелектуального продукту чи організації цього процесу. Більше половини – чиновники та залежні від їх доброї бюджетної волі спілки. В принципі, чиновники теж люди. Але чому форум – "інтелігенції", а не "наближених до секретаріату президента інтелектуалів"?
Нескладно було б передбачити, що результатом форуму має стати якийсь малозмістовний документ з голосною назвою. Хочеться помилитися, але цього разу заходи з нагоди перемоги адміністративного розуму над творчою волею будуть увінчані Концепцією гуманітарного розвитку України – продукту, шанси якого стати дієвою державною політикою – мізерні. Хоча б через те, що розробка ефективної державної політики передбачає участь в розробці політики всіх основних стейкхолдерів процесу. Наразі ж – див. вище: контрольний пакет тримають чиновники.
Взагалі, за незначним винятком, такі документи – майже ідеальна форма об'єднання в єдиному пориві всіх і вся. Зміст, в результаті, – значення не має. Та це й на краще, бо втілення таких документів нерідко перетворюються на чергову загрозу, як мінімум, здоровому глузду. А спроби фінансового забезпечення, як правило, призводять до перерозподілу грошей платників податків в інтересах структур, які здійснюють не стільки виробництво конкурентноздатного інтелектуального продукту, скільки забезпечують конформізм його творців.
Чи зловлять кайф провідні учені та діячі культури від уваги влади? Напевно.
Чи модернізуватиме це країну? Навряд.