прийняти лукашенка в єс
білоруські опозиціонери та правозахисники чомусь висловлюють сумніви щодо доречності прийняття лукашенка спеціальним саммітом єс, запланованим на 7 травня в празі. я їх не розумію.
впевнений – приймати лукашенка треба на найвищому рівні. не тільки для чергової французької розсадки, але й для подальшої посадки. треба з'ясувати деякі обставини. а також договірну спроможність президента перспективного члена східного партнерства.
от віктору андрійовичу належно прийняти олександра григоровича не вдалось. ну не все вдається моєму президентові з першого разу. але це ж тільки перший строк – якщо спробувати відкинути діагнози, наздатність президента стати вище конфлікту з прем'єром може свідчити хіба про президентські плани. втім, це повертає до клінічної версії. замкнене коло просто якесь...
отже, чи то від чернігова до кордону олександр григорович встиг добігти, чи пообіцяв багато. цікаво, що саме – борг не врегулювали, про кордон не домовились, щодо транзиту української електроенергії в литву – на разі також. для чого ж зустрічались президенти? не перспективи ж пенсійного убезпечення обговорювати, правда?
чи, можливо, вони усамітнились, аби спокійно й без зайвої уваги змі та протестувальників поговорити про долі білоруських політв'язнів? й змушені були визнати – нічого не вдієш, суд же незалежний? саме тому напередодні самміту єс політв'язнів у білорусі тільки більшає?
тобто не те щоб у мене були сумніви у щирості олександра григоровича. впевнений, що після добрячої домашньої витримки, яка переривалась здебільшого зустрічами з президентами україни та венесуели, високим гостям єс він на радощах також пообіцяє що завгодно.
але вбийте мене об західний кордон східного партнерства – не можу уявити жодної причини, яка б змусила президента цього разу дотримуватись обіцянок. єс, звісно, не україна. та й впливовість хав'єра солани підважувати напередодні виходу на пенсію не зручно якось.
втім, тут олександра григоровича лукашенка випередили: "ізоляція Білорусі більше завдала шкоди білоруському народу, білоруській демократії, ніж режиму Лукашенка". думаєте, це слова студента, який переплутав персональні санкцій єс проти окремих білоруських чиновників, безпосередньо причетних до вбивств та інших порушень прав людини, зі, скажімо, економічним ембарго сша проти куби, в результаті якого справді страждали найбідніші верстви країни?
соромно за патріарха української дипломатії. соромно за спроби виправдати недолугу політику. чи, радше, відсутність політики. бо про неадекватну політику на рівні цілей хоча б дискутувати є сенс – відповідає вона високим ідеалам, чи хоча б якимось справді критичним для країни економічним пріоритетам, втілення яких ну ніяк несумісне з високими прагненнями. тоді межі компромісу можна обговорювати. а коли повна згода в рамках політики дерибанізації – про які межі компромісу може йтися?
також дуже цікаво, що юлія володимирівна думає з цього приводу. в грузинському випадку кабмін оперативну гуманітарну допомогу грузинським біженцям надав. а чого ми досягли політикою мовчання щодо білорусі? узгодження лукашенком позиції з москвою, а не з києвом – як це мало б відбутись якби "економізація зовнішньої політики" була успішною? це узгодження відбувалось як під час останньої (на сьогодні) газової війни, так й досі триває.
тобто, щоб не було сумнівів: це, виявляється, не українська дипломатія в результаті "економізації" спочатку завалила втілення післяреволюційних декларацій про узгодження з цілком адекватною (на той момент) політикою єс, а насправді непослідовні європейці нарешті виправились. й вирішили забити на європейські цінності верховенства прав людини...
так що треба, звичайно, європейським друзям григоровича приймати. ну а щоб у білоруського парламенту раптом не сталось запаморочення під час голосування щодо (не) визнання незалежності абхазії та південної осетії, дати олександру григоровичу можливість подзвонити рідним й близьким. прямо зі спеціального самміту, але в присутності слідчих: затримаюсь на пару діб, все гаразд, вивчаю досвід європейської хімії. ну й, звісно, дзвінок в україну – у нас його найкращі адвокати. а без них ніяк. європа ж.
одним словом, якщо трансформаційна потужність європейської інтеграції деградуватиме до нормативної конвергенції таким темпами, незабаром білоруські політв'язні зможуть насолоджуватись всіма принадами пенітенціарної системи, реформованої за найкращими європейськими зразками. а українська дипломатія вітатиме українські контракти на їх будівництво під соусом економізації та втілення формули "бандитам – тюрми!".
чи потрібна буде українцям така європа?
чи потрібна буде така європа іншим європейцям?
