припинити ділити на нуль

автори Відкритого листа до адміністрації США, урядів і громадськості країн ЄC солідаризувались не просто з наївним листом центрально-європейських колег. попри апеляції до реалізму цінностей свободи та демократії, обидва листи вкрай ідеалістичні у далеко не найкращому сенсі. нарікання на гру з нульовою сумою у поєднанні з закликами до вашингтону й посиланнями на москву – відтворення залежності в тристоронній грі з тією ж таки нульовою сумою. хоча найпростіший (й не найгірший) спосіб подолати таку гру – припинити спроби ділити на нуль.



адже ніякого ресету політики щодо (такої) росії бути не може. детально про це писали мотиль з каратницьким. якщо коротко – послаблення економіки, згортання ядерної програми тощо потребуватимуть компенсації.

хтось пояснить, чому вона раптом буде не націоналістичною? чому кремль раптом забуде про україну та грузію як символи імперської псевдомогутності росії? чому забуде про севастополь як основу імперського бренду?

по-друге, заяви байдена щодо росії (які в змі чомусь були подані здебільшого як "жорсткі"), демонструють доволі реалістичне (не в ідеологічному сенсі), як на мене, сприйняття ситуації вашингтоном. яке навряд потребує закликів з українського боку.

власне візит байдена мав би переконати українську сторону, що нас не "здають". крім того, є нюанс, який робить розгляд вашингтоном україни (та грузії) відмінним від наших східноєвропейських партнерів. й автори згадали його – це помаранчева революція. в цьому сенсі решта східної європи – пройдений етап. натомість нам справу ще (почати й) закінчити.

тому за найгіршого варіанту звернення українських інтелектуалів – не більше, ніж додаткове свідчення знервованості на пострадянському просторі. саме так – nervous ukraine – написала про візит нью-йорк таймс.

втім, припускаю, навряд автори листа хотіли б, аби дії україни в майбутніх суперечках з росією розглядались як неврівоважена реакція колишніх васалів з комплексом меншовартості, а не захист законних прав. згадаймо, знову ж таки, грузію та її президента, що, як з'ясувалось, носить їстивні краватки.

прошу зрозуміти правильно: я не проти того, аби писати листи. особливо президенту сполучених штатів (маю зізнатись, й сам в дитинстві писав з друзями – просив буша захистити україну від кучми). але тоді ж, перепрошую, писати та хоча б мінімально самокритично. а от взяти, скажімо, хоча б заклик лібералізації візового режиму. хіба після запровадження (україною) більш жорстких правил реєстрації, не варто було б починати з власного дому? як і багатоінших речей. ну й до чого тут адміністрація сша?

ну добре – відвідав нас байден й ми теж знак уваги у відповідь. народна така дипломатія. відповідь, правда, не байдену, а всій адміністрації сша та урядам й громадськості єс. ну то деталі. народна дипломатія – вона в першу чершу народна, а вже потім дипломатія. геть умовністі. та й віце-президент – не наш рівень. треба реноме тримати. та й мислити глобально й геопеотично, правда ж?

але чому б тоді вже не поставити обамі пару запитань власне щодо росії? це ж він там ресет влаштовує (щоправда, на разі привіз тільки кнопку – решту пристрою не ризикнув. і це правильно. все рівно все б роздерибанили). так от мене, зокрема, цікавить, чому обама не сказав російським друзям:

"російські дорузі! я, барак обама, громадянин сша, права голосувати в україні не маю, а якби й мав – все одно не міг би гарантувати, що президентом україни не стане, скажімо, олег тягнибок. бо чим решта українців гірша за тернопільчан? нічим.

або й хто інший – українські президенти все одно перетворюються на патріотів за посадою щойно обираються. й забивають на виборчі обіцянки запровадження російської мови як другої державної тощо. так що не дай боже стане на чолі україни той кадр з двома ходками – я ще вас захищатму від його спроб державницького самоствердження.

тому, діар рашн френдз, я б на вашому місці терміново почав кампанію просування україни в нато. тоді хіба через натівський механізм консенсусу я таки зможу врятувати вас від праведного українського гніву української натівської армії. принаймні обіцяю спробувати. бо це вам буде не грузинський псевдо-бліцкріг – відгрібатимете ви від всієї центральної європи. а бавитиметесь з газом далі – так й від західної..."

далі єс мав би своє вагоме слово сказати. але дамо євробюрократам час насолодитися листом. вони "завжди раді чути такі думки". це ж не питання, чому на ситуацію в потенційній зоні нестабільності на нашому кордоні й знущання молдавської поліції над протестантами відповіді солани не було 5 (п'ять) днів...

ну то таке. а ще б попросив обаму подумати як україна повертатиме кредит мвф. скажете, це не головний біль сша? згоден. тому, аби обама й решта мвф довго не мучились – одразу й заспокоїти барака хусейновича: українські інтелектуали не заперечуть проти списання боргу. й отут можна було б цілком солідаризуватись з польськими колегами. скажімо, з бальцеровичем. та й спільну ініціативу започаткувати. бо чим ми гірші за поляків та інших європейців? правильно.

ну й ще трохи позитиву.

от з чим складно не погодитись в листі українських інтелектуалів, так це з тезою, що на заваді членству в нато "стоїть багато чинників – і в середині країни, і за її межами".

справді – ну ми ж знаємо, що це все рука москви. і з цим складно сперечатись. та й не треба – ніде правди діти. втім, варто пам'ятати: це та сама рука, яка разом з обамою має виконувати ресет – одночасно з розширенням нато та вирішенням проблем ірану та афганістану. та сама рука, з якою солідаризувалися підписанти листа, з яким, перепрошую, солідаризувались наші інтелектуали...

а от з внутрішніми ворогами все цікавіше. ви, мабуть, як і я, подумали про партію регонів? ну це зрозуміло – було б дивно, якби вони раптом забули стару платівку. а от поцікавитись звітом, скажімо, центру горбуліна, одного з авторів лста, щодо використання грошей на інформування громадськості про нато, вам не спадало на думку?

очевидно, на відміну від нас з вами, іншим авторам листа таки йшлося про це. бо далі там дуже самокритично: "Усвідомлюємо, що на часі не гучні декларації, а повсякденна, копітка праця." я б на місці обами у відповідь на лист надіслав валізу баксів. на аудит попередньої копіткої праці.

валізу українська сторона прийме з щирими радістю та вдячністю. адже "ми незгодні миритися з тим, щоб нашу країну використовували як місце для присвоювання нечесних статків". а валіза – річ корисна. навіть корисніша за бакси. бакси ж закінчаться, а валіза ще знадобиться.

upd. ну от можуть же!:)

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.