бути європейцем. consular version
наскільки міцно образ наглядача врізається у свідомість знає кожен, хто хоча б раз був у міліцейському відділку. чи залишається щось, окрім бажання влади наглядача у свідомості багаторічних в'язнів – не знаю.
віктор федорович чудово – можливо краще за всіх – знає, що він не президент. так само, як кірєєв знає, що він не суддя. просто так склалося, що один носить костюм судді, а інший – перезидента.
в цьому сенсі обидва вони – збіг обставин, який одні вважають покаранням за злочини, помилки, успіх, сміх, стать, ітеде тимошенко; тоді як інших парадоксальність цього збігу змушує вважати все це змовою режиму та опозиції.
зрозуміло, що в країнах з традиціями верховенства права дещо глибшими за нашу, такі збіги вважають злочинними угрупованнями. на неорадянському просторі такі збіговиська називають переважно "влада".
життєвий шлях її чильника натякає на неабиякий виправний та навіть освітній потенціал совкових нар, але навряд янукович не може випустити тимошенко через благодійність намірів. він радше просто насолоджується роллю наглядача експерименту.
і доки янукович, кірєєв та інші клоуни успішно вдаватимуть президента, суддів ітеде, звісно не можна буде порушувати принцип розподілу влади. президент же не може подзвонити судді, верховенство ж закону. хіба гражданін янукович.
але вже після "суду" юлія володимирівна вирішила інакше. і не зовсім розумію, чому ані знання механізму стенфордського експерименту, ані власна позиція в суді не завадили тимошенко визнати януковича президентом, позбавити себе позиції моральної сили та фактично подарувати колективному доктору лектеру роль ледь не доктора айболитя.
що сталось? що змусило тимошенко зробити помилку? можливо визнання узурпатора президентом офіційним громадянським суспільством? і можливо тому можна співчувати, але не варто дивуватись, що тимошенко досі ув'язнена клоунами, а у офіційного громадянського суспільства проблеми з європейськими візами?
але хіба ж це може завадити євроінтеграції, ігоре? чи боротьбі з корупцією, олексіє? накрайняк знов накатаєте "президенту януковичу" чергову челобітну, згадаєте там про європейські цінності, ту ж таки євроінтеграцію, проблеми з корупцією.
віктор федорович – він же відомий поціновувач епістолярного жанру, антикорупційних реформ, золотих унітазів та інших євроремонтів нашої візовопенітенціарної системи. не забувайте "президента". прокинувшись вранці, питайте себе, а що я зроблю для президента сьогодні?;)
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
