ніхто
аналітик stratfor по євразії лорен гудріч помилилась, коли зробила припущення про причини та природу відносин путіна та тимошенко.
увага голови аналітичної служби stratfor була диспропорціонально спрямована на матеріальні джерела влади, але й у геополітичній системі аналізу stratfor припустився помилки – угода з газпромом висмикує фінансові джерела режиму януковича, без газовочорноморських "угод" з яким неоімперська путінська версія росії втрачає силу.
причина помилки аналітика – традиційна для школи геополітичних детерміністів переоцінка матеріальних чинників міжнародної політики. висновки stratfor ґрунтуються на припущеннях про природні ресурси росії, а аналіз – на міжособистісних стосунках політичних еліт. це настільки різні рівні аналізу, що їх зустріч народжує аналітичних монстрів.
пропонований гудріч аналіз стосунків тимошенко з путіним – сюжет для політичного роману. "бо її легко купити" – запевняє аналітик. а чи не спадало аналітикам stratfor на думку, що путін спілкувався з тимошенко, бо... вони були прем'єр-міністрами?
чутки про розум владіміра владіміровіча – тобто здатність матеріальні ресурси використовувати – також сильно перебільшені. він колись повірив, що прагнення тимошенко влади та спільні публічні жарти над ющенком свідчать про її поступливість. це класична помилка гравців у ігри з нульовою сумою.
насправді совкові уявлення путіна про світ давно тяжіють до віртуальності. нагадаю, що його підтримка російськими неосовками ґрунтувалась на міфі, який складається з двох частин: про зовнішні загрози росії та про здатність російських спецслужб долати їх та принижувати ворогів.
ефект його нещодавньої заяви на центральному телеканалі росії про організацію перед стінами кремля протесту зусиллями держдепу сша мав ефект, аналогічний фіаско великої росії у війні проти маленької грузії...
конструкція ця добре знайома українцям – рештки леґітимності януковича в очах недоукраїнських неосовків тримається не на очікуваннях реформ. вони завдячують бажанню насильницьки принизити спікерів ненасильницького помаранчевого протесту.
регулярні ж пропозиції найзапекліших борців з режимом взяти вили насправді ставлять спротив на один етичний щабель з режимом та знижують як кількість відверто протестуючих, так і прихильників серед обслуги режиму.
хто повірить в совковий міф про американську військову загрозу росії, якщо вашинґтон надсилає в росію макфола – спеціаліста з ненасильницьких революцій, а не військовий корабель?
і хто повірить в здатність кандидата путіна долати "загрозу" кольорової революції, якщо суперспецагент путін визнає, що його суперспецагенство здатне протидіяти "організації держдепом сша" багатотисячних мітингів під кремлем з таким самим успіхом, як російська армія – захопити тбілісі?
хто віритиме у міцність режиму, який жаліється, що його спонсори мають платити газпрому за якимись неймовірними цінами в результаті угоди, підписаної з дилетантом путіним тендітною жінкою, тортури над якою почались задовго до "судового" вироку, але рішення якої спрощує повалення режиму попри її тривале ув'язнення?
ніхто.
upd. виявляється тут теж нехило проїхались стратфором:)
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
