Волі немовля
Чудотворення Миколая, який згодом став святим, полягало не просто в таємному даруванні подарунків нужденним. А в підтримці саме тих, котрі критично потребували його допомоги. Він приходив у потрібне місце і в потрібний час якраз у найбільш скрутну годину життя такої людини.
Сьогодні мало хто замислюється, що чудотворцем може бути кожен. Що в нашому житті є місце диву. І його мірило точно не в кількості подарованих речей, гривень, доларів чи євро, щоб потім цим хизуватися. А у щирому бажанні допомогти іншому, відкрити своє серце і підставити своє плече.
Це робить людину ніби трішки більшою, трішки вищою душею й серцем, неначе таким собі добрим ангелом з-посеред нас, хоч і земним, але при цьому з крилами. Невидимими крилами, бо всяка справді добра справа робиться не про людське око, а за покликом сумління з глибини самого серця. І таких людей з крилами в Україні сьогодні мільйони.
Доброчинний вечір Слави Вакарчука "Вночі", який пройде якраз на Миколая – 19 грудня – у театрі Франка, і є такою, як на мене, доброю живою справою, яку Слава, я, Ощадбанк і решта співорганізаторів вважаємо творенням дива у дії.
Адже це не просто збір коштів від усіх реалізованих квитків на оновлення Запорізького шпиталю, який є одним із найближчих до зони АТО і тому зможе одним із перших надавати допомогу нашим пораненим героям.
Цей вечір незвичайний та особливий тому, що в ньому кожна роль, більша чи менша, є головною, а всі герої, і ті, які жертвують, і ті, для кого жертвують, позитивні. Бо разом творять образ тієї нової країни, яку рік тому ми з вами по суті народили.
Чесно кажучи, альбому "Вночі", який побачив світ наприкінці 2008 року, почути я не встиг. Не вистачило всього кілька місяців. Але, читаючи слова його пісень, розумію, що йдеться про значно більше, ніж просто гарну музику, яку тепер я можу тільки уявляти... Найбільше вразив по-справжньому пророчий текст балади "Дзвони". Або, як я її для себе називаю, "Волі немовля".
Хіба Волі немовля – це не наша Революція Гідності, хіба це – не ми із вами і наша країна сьогодні? Хіба це не дзвони Михайлівського собору, підхоплені дзвонами наших сердець розбудили це немовля рік тому? Хіба не наш обов'язок нести тепер за це немовля відповідальність? А, отже, зробити для нього все, щоб було так, як співається у фінальному куплеті:
Ти маленьке немовля, не спи,
Подивись на цей широкий світ,
Будеш в нім щасливим – чоловік сказав
І високо в небо голову підняв.
Вірю, що так і зробимо, що так і буде.
P.S. Як стати учасником благодійного вечора "Вночі", дізнайтесь за тел.: (050) 380-31-77.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
