#‎МійБанкМояКраїна‬

‪Вважайте це моїм особистим маніфестом-закликом до вас.

Ощадбанк, як і наша країна, як і кожен з нас, вистояв складний рік. А точніше – найскладніший рік в своїй історії, в своєму житті. Попри війну на сході, анексію Криму та втрати від цього ми відновили ресурсну базу – притік депозитів.

Є підтримка акціонера банку – держави в особі уряду. Адже Ощад засадничий для всієї української банківської системи. Разом з іншими найбільшими банками він утримує цей пошкоджений корабель на плаву. Навіть в умовах девальвації через неймовірний фінансово-економічний шторм, який викликаний агресією Путіна.

Розроблено стратегію модернізації банку на найближчі три роки спільно з лідером світового аудиту – компанією PricewaterhouseCoopers. І цей наш план реформ буде презентовано суспільству вже найближчим часом.

Переконаний, що зусилля Ощадбанку разом з реформами в нашій країні дадуть вже за кілька років відчутний результат – будуть і більш привабливі депозити, і доступні кредити, і більш зручні сучасні сервіси, і нові відділення, і багато чого іншого.

Але комусь це все не подобається. Тому останнім часом почастішали брутальні інформаційні атаки, я б сказав, навіть акти інформаційного тероризму. Як проти провідного державного банку, так і проти всієї української банківської системи.

Хто замовник цього мордору – спитаєте ви? Та очевидно, що той, хто вкрав Крим. Той, хто запустив своїх орків на український Донбас. Той, хто розстрілює з "Градів" автобуси з мирними українцями. Той, хто вбиває наших хлопців на передовій. Той, хто сьогодні через юдині срібняки своїх шісток, які втекли і переховуються від міжнародного розшуку у Москві й Ростові, намагається розгойдати ситуацію тут, у Києві, і по всій Україні.

Розгойдати підступно, по-злодійськи, зсередини. Використовуючи найбрутальніші методи, серед яких перший – брехня. Зухвала, чорна, страшна. Певно, так вони відзначають свою темну річницю. Річницю ухвалення диктаторських законів 16 січня. Законів зла, через які пролилася перша кров.

Але ми, як і тоді на Майдані, не боїмося. Бо ми сильніші. Бо знаємо, що за нами правда. А, отже, ми переможемо.

Тож ще раз відповідально заявляю – уся інформація про начебто роботу Ощадбанку на підконтрольних терористам територіях у так званих "ДНР-ЛНР" – фейк, брехня. Як кажуть юристи, інформація, яка не відповідає дійсності, а я кажу – акт інформаційного тероризму.

Їхня мета – посіяти зневіру й паніку серед нас, українців. Їхня мета – зрівняти курс української гривні з курсом російського рубля. А далі – щоб узагалі не було ні гривні, ні нашої незалежності, ні культури, ні мови, ні історії, ні нас самих, ні нашої здобутої рік тому свободи. Вони знову, як і торік, хочуть украсти в нас майбутнє.

Як протистояти цьому злу?

Я почав би з малого. Можете, наприклад, поставити в себе у статусі на фейсбук хештег #МійБанкМояКраїна. Бо навіть, якщо ви не клієнт Ощадбанку, то все одно маєте до нього стосунок. Адже він – це відображення й невід'ємна частина нашої з вами країни, один з її атрибутів. З усіма вадами і принадами. Він державний на 100%, а отже належить народові, тобто кожному з нас. Він потребує сьогодні вашої публічної підтримки.

Можете приєднатися до сторінки Ощаду у фейсбуці. Можете надати свій варіант підтримки або аналізу ситуації під цим текстом у своїх коментарях. Креатив вітається. Критика сприймається.

Найпростіше, що можна зробити – не вірити брехні й не поширювати її.

Решту зробимо ми, ощадівці. Для вас. Для країни. Для перемоги. Дякую.

P.S. Дякую волонтерам, які виступили з офіційним зверненням на підтримку Ощадбанку в цей складний для нашої країни і всіх нас час. Особливо за слова: "Україна вистоїть у цих випробуваннях саме завдяки солідарності і єдності її громадян". Їхнє звернення ви можете прочитати на сторінці банку у фейсбук.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.