У Бога на тебе свої плани
Сьогодні в обідню перерву був у Київському військовому шпиталі. В гостях у Олексія Замірка – сина нашої співробітниці з Пирятина на Полтавщині Ольги Іванівни Замірко. Це той самий Олексій, про якого я писав ще на початку березня. Він був старшим водієм БТРу. Служив у 79-ій бригаді, Миколаївське ВДВ.
- Тобто, якщо брати наш взвод, то командир взводу у мене в машині і ми йдемо першими... Коли мене поранили, ми якраз йшли в атаку на КАМАЗі. БТРів у нас тоді не було... Це сталося неподалік Донецького аеропорту, між Опитним і Водяним, 2 лютого, – розповідає, згадуючи той день, Олексій.
Машина наїхала на міну водійською стороною – кабіну рознесло якраз по сидіння водія. Праву ногу втратив на місці, а ліву ампутували в Дніпропетровську.
- Мені пощастило, – каже цей усміхнений хлопець... і додає, мовляв, жалкую, що так і не встиг повоювати.
Олексій пішов служити добровільно, по контракту. У вересні тільки закінчив вуз, магістр за фахом "Облік та аудит".
- Що будеш робити, коли на ноги станеш? – питаю.
- Все, – каже він, сидячи у візку. – Я й зараз багато чого можу робити, тільки трішки повільніше виходить, ніж раніше.
- Раз вижив, то в Бога на тебе свої плани. Гроші, які ми тобі зібрали, на реабілітацію, – вручаю йому картку. – Щоб ти став сильнішим, ніж був, бо тобі ще жити й жити. Станеш на ноги – з роботою поможемо.
Олексій дякує.
А я дякую цьому 24-річному хлопчині і від його імені всім, хто відгукнувся й допоміг Олексію.
А хто ще хоче це зробити, ось, будь ласка, номер його картки Ощадбанку:
5167 4900 4024 1615.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
